П`ятниця, 29.03.2024, 15:28Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Пошук

Логін:
Пароль:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Яремче2

КАМІНЬ І ПЕЧЕРА ДОВБУША

Наступна прогулянка до легендарного каменя Довбуша. Відстань 3,5 км. Праворуч від шосейної дороги на Ворохту височить масивний камінь, у назві якого народ увіковічнив пам'ять про свого славного захисника. Цей камінь, як твер­дять легенди, прикотив сюди Довбуш і на острах панам в йо­го вершок, з усієї сили ввігнав лезо срібного топірця. «Топір сей витягне потомок сильний, і красним стане життя гуцу­лів»,промовив при цьому Довбуш.

Коли пани зачули, що народився хлопчик і в шестирічному віці зігнув топірець, вони викрали його в батьків і вбили. І аж далекий правнук Дозбуша мав таку силу і приніс щастя жите­лям Карпатських гір... Так оповідає легенда.

В Карпатах безліч скель, печер, каменів, пов'язаних з іме­нем Довбуша. Вище від каменя Довбуша—знаменитий Ям-ненський пролом Пруту. З шосейної дороги відкривається панорама вузької ущелини, на дні якої сріблястою стрічкою біжить Прут. Стежка, що повертає від каменя Довбуша ліво­руч, веде до печери Довбуша. Вона позначена зеленою мар-кіровкою. Через 20 хвилин ходу ви дістанетесь до великого нагромадження масивних кам'яних брил з чорною пащею пе­чери. За переказами в цій печері Довбуш замурував «на чорний день» скарби, в ній він переховувався від пересліду­вання, часто відпочивав. Печера не глибока, з кількома вихо­дами. Навколишні місця у будь-яку пору літа багаті на різно­манітні ягоди. На галявинах у березовому гаю з смерековим підліском на мандрівника чекають чорниця, ожина, малина,

брусниця... Ягоди в Карпатах достигають у різний час, через те, коли б ви не приїхали сюди, завжди поласуєте дарунками лісу.

Недалеко від печери Довбуша гора Маковиця. Найкраще підйом на її вершину починати від автобусної зупинки «Водо­пад» стежкою по скелястому гребеню. Стежка має голубу маркіровку і веде на вершину крутим берегом Пруту. Прогу­лянка дає можливість оглянути чудовий прикарпатський ку­рорт Яремчу з пташиного польоту. Від джерела на галявині біля підніжжя Маковиці до її вершини 10 хвилин ходу.

Чудові краєвиди відкриваються з Маковиці. Ось квітучі око­лиці міста — Ямна і Дора, оддалік — село Микуличин і селище Ділятин.

На півдні видно пасмо Чорногірського хребта з красунею Говерлою, трохи ближче конусоподібну гору Хом'як і трій­чату вершину Довбушанка.

На схід простяглась полонина Рокит, а далі, куди не глянь, нескінченні пасма Карпат.


ЯМНА
 Вздовж Пруту від Ямненського пролому дорога веде у Ям­нуприсілок, що недавно став частиною міста Яремчі. На околиці красуються чепурні котеджі будинку відпочинку лісо­рубів. Влітку тут господарюють діти. В піонерському таборі одночасно відпочиває біля 500 дітей.

Перші згадки про Ямну (присілок розташувався у долині — ямі) відносяться до 1648 р., коли посланці Богдана Хмельниць­кого прибули у карпатські села з закликом йти у козацьке військо і воювати проти польської шляхти. Пізніше багато селян Ямної поповнювали також загони опришків Олекси Дов­буша. В Ямній карний загін шляхтичів оточив хату, в якій був опришок Бабчак. Безстрашний месник довго відстрілювався, і його влучні постріли вкоротили віку не одному карателеві. Тоді шляхтичі підпалили хату, у вогні якої і загинув побратим Довбуша.

З Ямної долиною струмка Явірника можна вийти на схили гори Явірник-Горган. Залишаємо кам'яну шапку Явірника-Гор-гана. Нас чекає гуцульське село Микуличин.

МИКУЛИЧИНСЬКА ШВЕЙЦАРІЯ

 З Яремчі до Микуличина 11 км. За 2,5 км перед селом є до­сить мальовничий водопад Капливець. Влітку 1908 року водо­пад відвідав український письменник революціонер-демократ І. Я. Франко. Місцеві жителі оповідають, ніби він на одній з ближніх масивних скель викарбував слова «Камінь Шев­ченка».

Біля водопаду ви зразу потрапите в так звану микуличинську Швейцарію. На півночі—безлісі схили Маковиці, далі — вкри­ті лісом скелясті схили хребта Рокит, порізаного гірськими потоками Скісним, Нерисним і Форещанкою. Кажуть, що на­зва села Микуличин пішла від імені воїна Микули охоронця кордонів князівства Данила Галицького. Легенди поведуть вас у далекий присілок Поляницю Чемигівську, де знайшла притулок мати легендарного опришка Олекси Довбуша. Там, за переказом, в густому лісі молодий Довбуш стрів діда-ві-щуна, який дав йому силу, відвагу, безсмертя і велів карати панів.

Сьогодні Микуличин оновлене прикарпатське село, де є середня школа, лікарня, клуб, бібліотека, санаторій, у хатах жителів горить електричне світло. Микуличинський лісо­пункт— один з найбільших у Ділятинському лісокомбінаті — займається не лише розробкою лісу, а й заготівлею і пере­робкою дарів лісу — ягід та грибів, на які так багаті околиці села.

Захоплюючий маршрут веде з Микуличина на гору Рокиту. Гірська дорога правим берегом Прутця між гуцульських са­диб піднімається на вкрите лісом узгір'я.

Стежкою, що повернула праворуч, виходимо на вершину Горган Бурячиківський. Розповідають, що на схилах гори Дов­буш випробовував молодих опришків. Новобранець мусив пе­рейти по тонкій смереці через урвище, вибратись на круту скелю і не здригнутися від помаху топірця. З вершини видно всю долину Прутця. Доріжкою на схід з сідловини виходимо на вершину Рокиту Велику, схили якої пологі і дуже красиві, особливо взимку. Навіть недосвідчений лижник зможе з'їхати з гори. Здається, лижі біжать самі, а ти поринаєш у глибочінь п'янкого повітря, що прожогом проноситься мимо...

Головна 1 2  3  4  5  6 7 8 9 10






Котедж "Карпатська тиша"
 

Copyright grunyk.ucoz.ua © 2024 |