Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

ЗМІНА КОЛЬОРУ ДЕРЕВИНИ     

Тонування. При виконанні мозаїчних робіт виникає необхідність змінити колір шпону, посилити або послабити його природний тон, а також імітувати одну породу під іншу.

 Червоне

Бук    Клен Береза        дерева

 Чорний

Сірий

Світло -      Жовто-коричневий   коричневий

Оливково-коричневий

 Зеленувато жовтий

Оливковий

Чорний Сіро-фіолетовий Темною коричневий Червонувато коричневий темний

Сірий

Сіро-коричневий

Сіро-фіолетовий

Потемніння.Для глибокого тонування шпонуї застосовують кислотні барвники: для деревини червоно-коричневих тонів — кислотний темно червоний, червонувато-ко ричневий № 3, № ЗВ, які змінюють відтінок червоного дерева та імітують під нього інші породи. Для імітації та підфарбовування горіхового дерева використовують світло-ко-ричневі барвники № 7, 16, 16В, 163, 17, горіхово-коричневий В 12, темно-коричневий № 8Н, кислотно коричневий і темно-коричневий (табл. 1).Як протрави широко застосовують хлористе і сірчанокисле залізо закисне (залізний купорос), хлористу мідь і сірчанокислу мідь (мідний купорос), двохромовокислий калій — біхромат калію (хромпік), марганцевокислий калій.Для глибокого тонування готують розчин з концентрацією барвникам 1—3%. Барвник розчиняють в киплячій воді або в розчині кальцинованої    соди    (0,1—0>5 %), нагрітому до 60—70° С. Після повного розчинення  барвника розчин фільтрують через два шари марлі та охолоджують до кімнатної температури. ШДля приготування протрави реактив розчиняють у воді при температурі 18—20° С, відстоюють протягом 1 год, а потім зливають.Приготовляють і вберігають розчини барвників та протрав у скляному, керамічному або емальованому посуді.      ,:.

Призначені для тонування шматочки-шпону за допомогою шліфувальної шкурки очищають від забруднень та жирових плям. Потім вологою губкою видаляють з них пил й занурюють у розчин. Для суцільного пофарбування шпон витримують у розчині протягом 5—6 діб. ЦІ Остаточно колір тонованого шпону проявляється лише через 2—3 доби після його повного висихання.І Щоб одержати бажаний колір при тонуванні, необхідно зробити пробні фарбування. При цьому треба врахувати, що при використанні кислотних барвників, зовнішні шари шпону забарвлюються інтенсивніше, ніж внутрішні, текстура завуальована. Для одержання рівномірного тону й проявлення текстури зовнішній шар шпону шліфують.Для рівномірного забарвлення шпону при глибокому тонуванні рекомендуються комбіновані розчини, що складаються з 2/3 розчину кислотного барвника і 1/3 розчину протрави — залізного купоросу або хромпіку.

 Вибілювання. Щоб при тонуванні одержати чисті і яскраві кольори, а також з метою освітлення кольорового тону, деревину вибілюють. Для цього використовують ЗО %-ний розчин перекису водню з додаванням 2 %-ного нашатирного спирту. Шпон занурюють у розчин на ЗО—40 хв, а потім витримують його на повітрі протягом 20—ЗО хв, промивають у теплій воді і висушують.

Ефективним вибілювачем є 5—6 % -ний розчин щавлевої кислоти температурою 40—50° С. Шпон занурюють у нього і витримують протягом 5—6 год. Після обробки поверхню шпону нейтралізують. З—4 %-ним розчином питної соди.Можна використовувати і універсальний вибілювач для тканини. Уї 5—10 %-ний розчин у воді температурою 50° С шпон занурюють і витримують протягом ЗО—40 хв,після чого промивають у теплій воді й висушують. При вибілюванні деревини не слід поміщати в один розчин шпон різних порід. Деревину кожної породи обробляють окремо.  Обпалювання. Деревину обпалюють, щоб одержати більш темний тон або плавний перехід від світлого до темного тону для досягнення об'ємного ефекту. Найпростіший спосіб обпалювання в гарячому піску. Дрібний чистий пісок насипають у металевий посуд і нагрівають до температури не вище 200° С. В гарячий пісок кладуть шпон і витримують там, поки він не потемніє. Якщо тон окремих деталей мозаїки повинен світлішати поступово, то ці деталі занурюють у пісок вертикально:  нижні шари піску нагрівають сильніше, ніж верхні, тому нижня частина заготовки буде темніша верхньої; Таким способом одержують тон, який переходить від світло-жовтого до темно-бурого. Слід враховувати, що при шліфуванні поверхня шпону трохи просвітлюється. Тонування, вибілювання, обпалювання деревини слід проводити   у   спеціальному приміщенні, обладнаному припливно-витяжною вентиляцією, витяжною шафою, водопроводом, столами з кафельним покриттям і шафами для зберігання барвників та реактивів.

Порошки барвників та хімічні реактиви (протрави) необхідно зберігати у щільно закритому посуді з темного скла або керамічному у прохолодному місці. Для кожної речовини повинна бути відповідна етикетка.

При роботі з барвниками, протравами  та відбілювачами необхідно надівати гумові рукавички, оскільки барвники погано змиваються з рук, а протрави та вибілювачі отруйні. Необхідно дотримуватися обережності при переливанні розчинів, щоб краплі не потрапили в очі. Пара деяких речовин отруйна, тому працювати з ними треба у витяжній шафі.

Вимочувати шпон слід в емальованій  або пластмас совій ванні з кришками, оскільки розчини не стійкі проти дії світла і легко вступають в реакцію з металами. Розчини треба заготовляти у невеликих кількостях перед використанням.

Електю нагрівні прилади для обпалювання шпону повинні бути встановлені на металеву або асбестову підставку і мати термоізоляційний кожух. Шматки шпону тримають пінцетом, а занурюють їх у пісок — за допомогою металевого шпателя або ножа.

ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТ ТА ПРИСТРОЇ ДЛЯ МОЗАЇЧНИХ РОБІТ

Приміщення для мозаїчних робіт повинно бути просторим, світлим і добре провітрюваним. Температура повітря 18—20° С та вологість не вище 65 %.

Робоче місце мозаїчника — невеликий верстак або стійкий стіл. Оскільки роботу виконують сидячи, стілець повинен бути зручним і мати висоту, що відповідає росту працюючого. Поверхня стола повинна бути освітлена рівномірним, розсіяним світлом.У вечірній час крім загального освітлення необхідно влаштовувати місцеве. Лампи потужністю 40—60 Вт встановлюють на «відстані 30—40 см від поверхні стола так, щоб тінь від різака не заважала в роботі.

Шпон ріжуть на спеціальних підкладних щитах, які запобігають   пошкодженню кришки Стола або верстака. Зручним ,є торцевий щит брусків, склеєних так, що їхторці виходять на пласти щита. Такий щит, виготовлений з деревини м'яких порід (липи, вільхи), забезпечує якісне різання шпону та зберігає гостроту ножа. Замість підкладного щита можна використати креслярські дошки або листи з фанери товщиною 8—10 мм, виготовленої з берези або вільхи, а також листи гумового лінолеума — реліну типу А. Робоче місце мозаїчника обладнуют шафами або полочками для зберігання матеріалів, інструменту та готових наборів. Шпон, розсортований по породах і кольору, зберігають в окремих папках. Кожний інструмент повинен мати певне місце. Основним    інструментом для   виконання   мозаїчних робіт служить плоский ніж-різак з лезом у вигляді косячка (рис. 39, а). Ручка ножа має овальну форму, на кінці ручки — плоский косий Зріз, яким притирають смужки клеєвої стрічки при склеюванні частин набору. Такі ножі-різаки звичайно виготовляють самі мозаїчники. Різцем    служить    полотно.

 Ножі-різаки: а —із стальної пластини; б — із змінними різцями; в — подвійні пилки-ножівки товщиною 1 — 1,5 мм розміром 100 X 15 мм. Для ручки випилюють бруски з деревини груші, клена або берези, де роблять прорізи, вставляють пластинку ножа, після чого їх склеюють. Ручку обробляють по довжині на конус, надають необхідної форми за перерізом, на кінці роблять косий зріз, шліфують, вкривають лаком.

Застосовують також ножі «змінними різцями» .Форма яких може бути різною.

Для різання вузьких смужок-штапиків зручно використати подвійний ніж-різак, виготовлений з двох пластинок з вклеєним між ними дерев'яним брусочком. Як допоміжний інструмент для різання шпону використовують ніж-пилку, який складається з тонкої пластинки з дрібними зубцями, закріпленої на круглій ручці (рис. 40, а) та ручці-колодці. Пилку з круглою ручкою застосовують головним чином для попереднього розкрою шпону. Пилку  з  ручкою-колодкою  використовують для різання шпону . вздовж волокон над  лінійкою, якою притискують шпону. Цирку лем-різаком  вирізують елементи

круглої форми з великим радіусом кривизни. Для виготовлення криволінійних елементів мозаїки використовують також лобзик з пилочками товщиною 0,3—0,4 мм.

При з'єднанні великих деталей мозаїки для притирання клеєвої смужки застосовують дерев'яний молоток  або" металевий з рифленим роликом . Для заточування ножа використовують електроточи-ло, точильні бруски Кут загострення ножа-різака 10— 15°.»' Для одержання такого кута роблять широку фаску з одного боку леза або точать ніж з обох боків. Для електроточила використовують плоскі круги з електро-корунда середньої твердості з керамічним вмістом. При сточуванні фаски лезо різця притискають до точильного круга і пересуваючи його вправо, вліво, по прямій, стежать за тим, щоб кут нахилу ножафбув постійним 10—15°. Як тільки на лезі ножа з'явиться тонка задирка, заточування фаски припиняють. Для двобічного заточування різець перевертають і заточують фаску з іншого боку. Щоб не допустити перегрівання різальної частини, різець періодично занурюють у воду. Для знімання задирок і одержання плоскої фаски різець правлять на дрібнозернистому бруску. Лезо ножа-різака правлять на брусках з природних або штучних абразивних матеріалів: електрокорунда, карбідкремнію, кремнезему. Попередню грубу правку ножа-різака виконують на середньо-твердих та твердих Ирсках із штучних матеріалів. Поверхню бруска змочують водою або маслом Фаску леза щільно притискають до бруска і плавними рухами     водять     ножем Й вздовж бруска і навскіс. Руки повинні рухатись на одній висоті, щоб фаска виходила плоскою. Після кількох рухів ніж перевертають і правлять фаску з іншого боку і так до зникнення задирок.

Для остаточної правки застосовують дрібнозернисті бруски з природних! матеріалів, на яких лезо доводять до високої гостроти. Тонку доводку леза виконують на шкіряному пасі закріпленому на дерев'яній колодці, із застосуванням пасти ГОИ. Пасту наносять тонким шаром на пас і легкими плавними рухами проводять по ньому ножем.

Після кінцевого заточування лезо ножа протирають і перевіряють гостроту. Гострий ніж дає чистий зріз без пом'ятих волокон І деревини. 1У міру • затуплення різець правлять на дрібнозернистому бруску. Коли фаска різця помітно зменшиться, а кут заточування Збільшиться, лезо знову затбчують. Заточувальний верстат повинен бути встановлений в спеціально відведеному місці майстерні або в окремому приміщенні. Всі виступаючі та рухомі частини мають бути огороджені. Точильний круг огороджують кожухом. Відстань між бічною стінкою кожуха і круга— 10—15 мм.

Кожух заточувального верстата обладнують спеціальним козирком-екраном, який захищає очі працюючого від абразивного та металевого пилу. Цей козирок-екран має бути зблокованим з пусковою частиною верстата. Працювати слід в окулярах із скла, що не б'ється. Під час заточування не можна працювати в площині обертання , заточувального

круга. До початку роботи необхідно перевірити стан та справність верстата, уважно оглянути заточувальний круг і переконатися у тому, що він надійно закріплений, не має