Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

Меню сайту

ОРНАМЕНТ

Орнамент — це узор, складений з ритмічно впорядкованих елементів, які повторюються. Орнаментом оздоблюють різні предмети (посуд, меблі, текстильні вироби, зброя) архітектурні споруди, твори образотворчого мистецтва. Він, як правило, виявляє й підкреслює своєю побудовою, формою і кольором архітектурні та конструкторські особливості предмета, природну красу матеріалу. Часто плоский фон прикрашуваної поверхні стаєелементом композиції орнаменту, підкреслюючи його своїм кольором.

В побудові орнаменту звичайно використовують принцип симетрії та прийоми ритмічних поворотів одного або кількох елементів (рапорт). Орнамент можна подовжити в обидва боки навіть, якщо його початкова композиція обмежена, замкнута.

За характером композиції, обумовленої формою декорованого предмета і розміщенню на прикрашуваній поверхні, мозаїчний орнамент може бути таких видів: стрічковий — у вигляді прямої або криволінійної орнаментальної смуги, що частіше всього обрамляє поверхню предмета; суцільний — заповнює всю поверхню візерунком; при геометричному рисунку такий орнамент називається сітчастим; замкнутий, або обмежений певною геометричною формою (квадрат, ромб, трикутник) ; такий орнамент, вписаний в круг або правильний багатокутник, називається  розеткою і розміщується звичайно в центрі прикрашувано поверхні. Можуть бути й складніші композиції, які поєднують в собі, наприклад, стрічковий і центровий орнамент. Залежно від мотивів, що

використовуються, розрізняють орнамент геометричний, що складається з різних геометричних елементів (прямих і ламаних ліній, круга, квадратів,' ромбів, спіралей, зірок); рослинний має стилізовані листки, квіти, плоди; зооморфний, або фігурний, в якому  стилізовані фігури, частини фігур реальних або фантастичних тварин, птахів; геральдичний, де використані знаки, емблеми, герби тощо; гротескний, який включає у фантастичних з'єднаннях образотворчі та декоративні мотиви. Часто в орнаменті використовують комбінації різних мотивів, наприклад геометричні й рослинні (арабески), рослинні й геральдичні. У дерев'яній мозаїці найбільш поширені геометричний та рослинний орнаменти.При виборі орнаменту для мозаїки не слід механічно переносити орнаментальні композиції, передбачені для виконання в іншому матеріалі (камені, металі). Необхідно пам'ятати про декоративні можливості деревини й Повністю використати їх.

Не менш важлива вимога при виборі орнаменту — відповідність форми і стилю призначенню й розмірам прикрашуваного предмета. Геометричний орнамент часто виконують у вигляді переплетень різних і геометричних форм. При виборі породи деревини для геометричного орнаменту треба враховувати. Орнамент із переплетень, прямолінійних (а) та криволінійних смуг (б) головну роль  тут відіграє колір деревини. Поєднання елементів повинно бути побудовано на контрасті їх кольорів. Криволінійні деталі набору виготовляють з деревини з яскравою і великою текстурою. Для фону можна

вибрати деревину  з помітною, але невеликою текстурою, фон має бути спокійним, м'яким; для вставок — деревину з слабо вираженою текстурою, але більш яскраву за кольором. При виконанні орнаменту з квадратів і круга (рис.-53, а) рисунок наносять на шпон, що має бути фоном (наприклад, світле червоне дерево). Спочатку вирізають гнізда по . зовнішньому контуру квадратів. У них вставляють квадрати з клену, причому напрямок волокон квадратів повинен збігатися з напрямком волокон фону. Після закріплення великих. Сітчастий орнамент квадратів вирізають гнізда під малі квадрати і вставляють в них шматочки червоного дерева.Круг вирізають від руки ножем або за допомогою циркуля. При вирізанні гнізд ВИД елементи круга, треба зберігати напрямок різання, показаний стрілками. При вирізанні вставок-дуг напрямок різання повинен бути протилежним. Для вставок можна застосовувати тоновану деревину груші чорного або темно-коричневого кольору. Напрямок волокон в них повинен збігатися з напрямком волокон фону. Набір іншого орнаменту (рис. 53, б) починають з вставки прямих смужок шпону з груші. Напрямок волокон у них повинен збігатися з напрямком волокон фонового шпону (червоного дерева або горіха). Закріпивши смужки клейовою стрічкою, вирізають гнізда і вставляють елементи хвилеподібної смуги. Напрямок волокон на всіх ділянках цієї смуги повинен бути перпендикулярним напрямку волокон фонового шпону. Для цього елементу орнаменту можна використати березовий або кленовий шпон. Його ріжуть ножем від руки, дотримуючись правил криволінійного різання. Ширина смужок має бути скрізь однаковою. Кромки смужок повинні щільно прилягати до фону, а в місцях їх перетину — одна до одної. Якщо ширина жилки 0,5— 0,8 мм, тобто дорівнює товщині струганого шпону, її можна виготовити так. Відрізають вузьку смужку шпону вздовж волокон деревини (ширина її дорівнює товщині фонового шпону), вигинають її і вставляють на ребро в проріз кільця. . Такими наборами можна прикрашати кришки журнальних столиків. Сітчастий орнамент виконують із шпону двох порід деревини контрастних кольорів, наприклад, червоного дерева і клену «пташине око», берези і червоного дерева, горіха і груші. Для світлого орнаменту використовують породи І з однорідною не різко вираженою структурою, без видимих смуг, а для фону — породу з більш різко вираженою, але не крупною структурою. Якщо вставками є елементи фону орнаменту, то рисунок наносять  з допомогою копіювального 5 паперу на світлий шпон. Послідовно зліва направо, ряд за рядом, вирізають елементи фону та заповнюють гнізда шматочками темного шпону. Напрямок волокон у всіх елементах фону повинен збігатися з напрямом волокон світлого шпону. Це полегшить обробку  поверхні набору (шліфування)після приклеювання його до основи. Рослинний орнамент у дерев'яній мозаїці може бути різноманітним за характером композиції та ступенем стилізації рослинних форм. Одним з видів композиції є кайма або бордюр. Стилізований рослинний орнамент за формою і технікою виконання близький до геометричного. Стилізовані рослинні елементи в поєднанні з геометричним  виконують з двох порід деревини без рисунка різко вираженої текстури. Художність орнаменту побудована на контрастності кольорів. Складний і реалістичний рисунок іноді доповнюють гравіруванням (рис. 55, в). •

Чим реалістичніший рисунок орнаменту, тим більше значення мають ; графічні елементи текстури деревини — рисочки, крапки, завитки, тим ширша гама кольорів і відтінків застосовується в мозаїці. Складний реалістичний орнамент близький до натюрморту. Його виконують; з великої кількості порід з, тонким підбором кольорів, нерідко тонуючи й обпалюючи деревину для одержання світлотіні та об'ємності зображення. За композицією такі орнаменти бувають центровими. При виконанні рослинного орнаменту необхідно правильно підібрати напрямок волокон шпону в коленому елементі орнаменту та вибрати технічні прийоми виготовлення елементів .Для фону вибирають породу з однорідною деревиною   (бук,   клен),   а   для листків — констрастну     до фону (горіх, червоне дере

во). На рис. 56 лініями показано напрямок волокон деревини фону і вставок (листків), а стрілками — на-Цпрямок руху різця. Листок, що складається з трьох  елементів    набирають так. Вирізають 4 по контуру одну половину листка. Утворюється гніздо. Потім вирізають підібрану за текстурою та напрямком волокон    елемент-вставку    і вклеюють її у фон. Так само £ вирізають та вклеюють другу Вполовину листка і, нарешті, черенок.    Листок, зображений на, а, набирають з одного листа шпону. Тут слід звернути увагу на плавність різання криволінійного контура листка. При вирізанні листка крім криволінійного різання по зовнішньому контуру кінчиком ножа підрізають зубчики впоперек волокон. Ця операція ! вимагає ос обливої уваги та обережності. Щоб при вирізанні зубчики не обламувалися, шпон вставки рекомендується наклеїти на папір.    Набір листків з стеблиною починають зверху, вирізуючи та вставляючи поступово листки, а потім черенок.

 Орнаментальна смуга з листків (а) та варіанти її виконання (б, в). та клен «пташине око» — для кружків і завитків. Для фону використовують темнішу деревину,  наприклад, горіх або червоне дерево. КВ орнаменті більш детальному, побудованому на контрастних відношеннях кольорів (рис. 57, в), для листків можна використати червоне дерево   або   горіх   різних тонів, тонований і нетонова-ний ясен, для стеблини — тоноване в темний колір червоне дерево або морений дуб. Фон у цьому орнаменті повинен бути світлим. Отже при одному й тому ж£рисунку орнамент може виглядати зовсім по-різному. При доборі деревини в процесі виконання орнаменту може з'явитися новий більш цікавий варіант, підказаний текстурою деревини. Орнамент з багатолистяної розетки , призначений для кришок журнальних столиків, набирають з березового та горіхового шпону. Листи шпону потрібного розміру складають так, щоб напрямок волокон був однаковим і скріпляють скріпками. На верхній лист (березовий) наносять рисунок орнаменту. Кінчиком ножа прорізають обидва листи шпону по зовнішньому контуру розетки. Ніж тримають строго вертикально. Відокремлену частину березового шпону заміняють горіховим. Заклеюють місця стиків клейовою £ стрічкою. Потім вирізають великі вставки всередині розетки, також прорізаючи обидва фіти шпону. В гнізда березового шпону вставляють деталі з горіхового. Так само вирізають й вставляють інші деталі, переходячи до дрібніших. В результаті можна одержати два протилежних по кольору набори. Великі деталі орнаменту можна випилювати лобзиком.

НАКЛЕЮВАННЯ МОЗАЇЧНОГО НАБОРУ НА ОСНОВУ

Процес наклеювання мозаїчного набору складається з підготовки основи, приготування і нанесення клею, формування пакету і витримки його під тиском при склеюванні. Підготовка основи, на яку наклеюють мозаїчний набір, полягає в усуненні дефектів у вигляді вм'ятин, подряпин, тріщин, І отворів від сучків, які випали, сколів, вирив і в, волокон. Матеріал для основи вибирають залежно від виду виробу, призначеного  для оздоблення: для деталей меблів або великих настінних панно — дерев'яно-стружкові або столярні плити, для невеликих сувенірних виробів — фанеру або масивну деревину. Дерев'яностружкові плити спочатку калібрують з метою вирівнювання та усунення   різної  товщини, потім шліфують для одержання необхідної шорсткості поверхні. Кращої якості підготовки плит досягають при обробці їх на шліфувальних верстатах. Поверхню столярних плит, що пожолобилися під час зберігання, також калібрують та шліфують, попередньо приклеївши розкладки на ребра.  Заготовки з фанери лише шліфують. З поверхні деталей з масивної деревини видаляють смолу, жирові плями, зарівнюють торцеві поверхні. Для цього торці або стики, що виходять на лицьову поверхню, шипові з'єднання брусків, зарівнюють брусочками або накладками із шпону. Після цього поверхню зачищають та вирівнюють шліфуванням або цинубленням. Цинубелем обробляють поверхневий шар деревини під кутом до волокон деревини. У подальшому при запресуванні відбувається зминання та ущільнення виступаючих розпушених ділянок, в результаті чого поверхня основи і товщина клейового шару вирівнюються. На меблевих підприємствах замість цинублення застосовують шліфування крупнозернистими шкурками. Заколи, вириви волокон, тріщини на поверхні основи зарівнюють шпаклівкою,

приготовленою з клею, яким приклеюють набір, та борошна з деревини у відношенні Після зарівнювання нерівностей та висихання шпаклівки поверхню шліфують.

У майстерні основу під мозаїчний \ набір шліфують шліфувальною шкуркою на тканині або папері різної зернистості: для першого (чорнового) шліфування — 40/ 50, для другого (чистого) — 12, 16 вручну або за допомогою електричних машин. Шкурки закріплюють на прямокутній або дисковій шліфувальній площадці, робоча поверхня якої звичайно обтягнута фетром. При шліфуванні робоча поверхня площадки або диску повинна щільно прилягати до оброблюваної поверхні.

Під час роботи з електричними ручними машинами необхідно дотримуватися правил техніки безпеки. До початку роботи перевірити справність машини та наявність заземлення. Шліфування слід виконувати в спеціальному, ізольованому від майстерні приміщенні, де на робочому місці влаштоване місцеве відсмоктування для видалення шліфувального пилу. Після шліфування або цинублення поверхню основи очищають від стружок і пилу.  Для наклеювання мозаїчного набору на основу в умовах майстерні найчастіше застосовують і полі вініл ацетатну дисперсію (клей П В А) — в'язку рідину білого кольору,готову до використання. Кількість клею, що наносять на основу, повинна бути Достатньою для одержання клейового шару товщиною 0,08—0,15 мм. При цьому Робочий розчин клею повинен мати певну в'язкість, Щоб добре наносився на поверхню і змочував її. Оптимальна витрата клею залежну Ш матеріалу основи при холодному склеюванні становить 180—260 г/м\ при гарячому — 110—180 і г/м2.

При наклеюванні мозаїчного 3 набору необхідно рівномірно наносити клейовий шар шорстким пензлем або щіткою і рівномірно розрівняти його на поверхні у двох взаємно перпердику-лярних напрямках. Для рівномірнішого нанесення клею використовують спеціальний пристрій. Пристрій  з  верхньою ванночкою 1  з клеєм складається з двох металевих      валиків — дозуючого 4 та робочого 1, ручки 3. Між нижніми ребрами стінок ванночки і дозуючим валиком є зазори   6,   які   регулюють кількість клею, що наносять. Під час роботи пристрій три» мають за ручку і прокочують по поверхні основи. Пристрій з нижньою ванночкою  складається з робочого валика 5 та лінійки 7 для знімання з нього зайвого клею. Пристрій встановлюють на столі. Для нанесення клею заготовкою проводять по валику. При наклеюванні набору на широку заготовку або щит, щоб уникнути жолоблення, на протилежний бік основи наклеюють компенсуючий шар шпону, однаковий за товщиною набору. Напрямок волокон шпону повинен збігатися з переважаючим напрямком волокон деревини у наборі. Такий пакет складається з двох шарів облицювання та основи. Якщо основою є фанера, напрямок волокон її зовнішніх шарів і переважаючий напрямок волокон у наборі повинні бути взаємно перпендикулярними. Сформований таким способом пакет поміщають між двома металевими прокладками і кладуть під прес. Пресування проводять за допомогою гідравлічних, гвинтових, пневматичних пресів або струбцин. У майстернях для пресування найчастіше застосовують хомутові струбцини , що являють собою прямокутні металеві рами з гвинтами у верхній балці. За допомогою хомутових струбцин можна запресувати одночасно кілька пакетів. Порядок запресування пакетів у хомутових струбцинах такий. Гвинти струбцин піднімають, встановлюють на одному рівні нижні опори балки, на які вкладають дерев'яну плиту — цулагу. Розмір цулаги повинен бути трохи більше розмірів сформованих пакетів. На цулагу кладуть металеву прокладку, а на неї сформований пакет, який накривають іншою прокладкою. Потім на перший пакет укладають другий і так до повного формування стопи. Стопу пакетів накривають другою цулагою, поверх неї під кожний ряд гвинтів підкладають бруски й закручують гвинти у порядку, зазначеному на рис. 60, б, що забезпечить вільний вихід зайвого клею. Оскільки проконтролювати тиск у даному випадку неможливо, запресовувати набори слід під керівництвом досвідченого майстра або після однієї-двох попередніх дослідних запресовок. Високоякісне облицьовування! забезпечується при застосуванні пресів з регульованим і контрольованим тиском. При гарячому способі с клеювання   мозаїчних  наборів пресування проводять в багато- або однопроліотних пресах з плитами, які підігріваються. При недотриманні режимів наклеювання набору на поверхні мозаїки можуть виникати дефекти, які виявляються під час зовнішнього огляду, простукування, пробним відгинанням ребер набору. Переконавшись у якісному приклеюванні набору приступають до обробки ребер, яка залежно від матеріалу основи полягає у зніманні звисання шпону та облицювані ребер з наступним їх шліфуванням.