Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

Меню сайту

Різьбярство - один із найпоширеніших видів декоративно-прикладнйго мистецтва на Прикарпатті, що має давні й багаті традиції. Його початки сягають далекого минулого. Про це свідчать результати численних археологічниг розкопок, згадки літописців, які зазначають, що вже за часів Галицько-Волинського князівства вироби з дерева, оздоблені різьбою та розписом, широко використовувались, але через нестійкість матеріалу майже не збереглися. Уявлення про дерев'яні вироби того періоду надають письмові джерела, мініатюри рукописів та ікони. Так, на мініатюрі Галицького Євангелія XIV століття є зображен­ня крісла з рівною спинкою, а також маленького столика з ніжками, які по периметру з'єднані проніжками. До пам'яток різьблення галицької мистецької школи належить і напрестольний різьблений хрест, що має дванадцять мініатюрних зображень. На високому професійному рівні виконано декорування різьбою іконографічних сюжетів В"Подвійне причастя", "Розп'яття", "Зняття з Хреста", "Умивання ніг".

Майстри художньої обробки дерева на Прикарпатті у XIV-XVIII століттях виготовляли побутові предмети, знаряддя праці, засоби пересування (переважно в сільській місцевості). Ремісничі цехи та мануфактури брали участь в декоративно-прикладному оформленні церков (виготовляли й декорували хрести, іконостаси, скульптури), створювали вибійні дошки для вибивання візерунків на тканинах, пряникові дошки для формування пряників, меблі для різних верств населення тощо.

У ХУІІІ-ХІХ століттях остаточно визначаються центри розвитку народних художніх промислів. їх осередками на Прикарпатті залишаються Гуцульщина, Покуття, Бойківщина та Опілля, де формується своя стилістика оформлення, характер орнаменту та прийоми виконання. Художня різьба та розпис пов'язані з тими ж предметами, що й у ХУП-ХУШ століттях, але зріс їх художній рівень: поглиблюється розумін­ня форми й декору, вдосконалюється технологія, підвищується майстерність. Найбільш талановиті майстри стають широко відомими.

У меблево-архітектурній творчості цього періоду в сільській місцевості поширюється виготовлення столів, мис­ників, лав, профільованих і різьблених стовпців, карнизів, віконниць, одвірків, а також оздоблення скринь, які мали велике практичне значення. Скрині декоруються художнім розписом, який у кожному регіоні є свої стилістичні риси. На Гуцульщині скрині оздоблювали різьбленим геометричним елементом, а доповнювали його фарбам и жовтого,

червоного, синього і чорного кольорів. Бойківські низькі зелені скрині прикрашали тонким малюнком і букетами з лілій та маленьких квіточок приглушених кольорів. Усі розмальовані мотиви оконтурювались різьбою, яка відкривала природний колір деревини. Здебільшого бойківські скрині прикрашали плоскою геометричною різьбою, а на передній частині розміщували складні мотиви у вигляді прямокутників, квадратів, кіл, розет і хрестів.

На Прикарпатті особливого розквіту в другій половині XIX та на початку XX століття досягає гуцульський стиль художнього різьблення, визначаються центри цього худож­нього промислу - Косів і села Яворів, Річка, Брустурів. Тут з давніх-давен прикрашали вироби контурним різьбленням, яке виконували ножем. Різьбленням оздоблювали в хатах балки-сволоки, одвірки, двері, полиці, лави, скрині, знаряддя праці (ткацькі верстати, прядки, веретена), речі домашнього вжитку (хлібниці, цукорниці, сільнички), музичні інструменти (сопілки, цимбали, флояри) тощо.

Великий вплив на розвиток та поширення художньої обробки дерева мала яворівська різьбярська школа. Творчі секрети майстрів цього осередку успадкували різьбярі сіл Річка, Брустурів, м. Косова.

Найвідомішим різьбярем яворівської школи, який відчутно розвинув та удосконалив техніку гуцульського "сухого", тобто без застосування інших матеріалів, різьблення, був Юрій Шкрібляк (1822-1884). Він збагатив кращі мистецькі традиції різьбярства Гуцульщини: першим запровадив в оздобленні дерев'яних виробів стилізовані антропоморфні зображення, квіти й т.ін., активно використовував у своїх роботах тради­ційні елементи - "сонечка", "кочела", "зубці", "підківки" тощо. Крім сухого різьблення, Ю.Шкрібляк застосував інкрустацію з баранячого білого та чорного рогу, мідного дроту, цвяхів з головками. Відповідно до мотивів різьби, він придумав нові форми доліт, стамесок, удосконалив техніку різьблення.

Гуцульський осередок художнього різьблення дав чимало видатних майстрів, які зробили значний внесок у розвиток народного мистецтва Прикарпатського краю. Так, Марко Мегединюк збагатив вироби інкрустацією різнокольоровим бісером, а Василь Девдюк - різноколірним деревом, металом, перламутром та бісером. Справу батька продовжили сини Юрія Шкрібляка - Василь, Микола та Федір, котрі суттєво доповнили традиційні техніки.

Визначним художнім явищем стала творчість онуків Юрія Шкрібляка - Семена Корпанюка (1892-1970) і Юрія Корпанюка (1894-1976). Вони застосовували інкрустацію бісером, перламутром, різнокольоровим деревом, розробили власні оригінальні композиції, застосовуючи нові орнаментальні мотиви - "хлопчики", "зірниці", "шишаки".

Окрім сухого різьблення та інкрустації, на Гуцульщині поширена й техніка декорування виробів випалюванням. Так здавна прикрашали речі господарського призначення, а тепер оздоблюють традиційні сувеніри - коновки, сопілки, ложки, невеличкі мисники тощо. Одним із провідних майстрів цього виду мистецтва був Іван Грималюк з с.Річки. Його вироби вирізняються оригінальним декором, який складається з двох поясків - вузького і широкого, із зіставлених ромбів, сонечок, зірок, гілок. Випалюванням оздоблюють вироби з ялиці, сосни, ялини. їх не лакують, оскільки художній ефект цієї техніки полягає в контрасті світлого природного дерева і випаленого візерунка.

Для гуцульського різьблення та інкрустації викорис­товують в основному тверді породи дерева - тис, грушу, бук, клен. Виготовляють художні вироби столярним або токарним способом. Орнамент на виробі виконують стамесками (долотами) різної конфігурації. Для інкрустації переважно використовують такі стамески, як "паскарик", "скосак", "клюкарза". Круглі форми вирізають вибирачами та борами-швайцами, закладеними в друлівник.

На Прикарпатті здавна побутувала техніка об'ємного (скульптурного) різьблення. Найбільшого розвитку дерев'яна скульптура досягла на Бойківщині. Тут існувала традиція виготовлення фігурних зображень святих. Різьблені скульптури

найчастіше стояли в придорожніх або присадибних капличках, рідше - у церквах. Найбільш типовою для місцевої іконографії в об'ємному різьбленні можна вважати скульптуру св. Миколая XVIII століття з Болехівщини. Для бойківської скульптури характерне прагнення майстра у пластичному трактуванні обличчя передати народне розуміння суті образу.

На Бойківщині були поширені фігурні розп'яття, які встановлювались на роздоріжжях, пам'ятних місцях тощо. На цих розп'яттях, біля ніг Христа, як правило, розміщувалися невеличкі постаті пристоячих, а на раменах хреста - фігурки ангелів. Матеріалом для бойківської скульптури служило попередньо просушене дерево м'яких порід - липа, осика, рідше сосна, ялиця! Набір інструментів складався з кількох доліт різної

Для оздоблення бойківських хат застосовувалась плоска та тригранно-виїмчаста різьба. Нею декорували одвірки вхідних дверей, сволоки у світлицях, мисники та ін. Майже завжди орнаментальні композиції декору складалися з зубчиків, двох шестипелюсткових розет ("сонічок") та одно-, дво- або трираменного хреста, що творив центр зображення, та інших геометричних  порізок. У сучасному будівництві для декорування дерев'яних архітектурних деталей застосовують тригранно-виїмчасту різьбу з бойківськими орнаментальними мотивами.

Поширилась на Бойківщині й плоска різьба геометричних узорів. Найбільшу кількість дерев'яних виробів, оздоблених цією різьбою (шкатулки, декоративні тарелі, альбоми, скриньки тощо), виготовляють майстри з Брошнева, Вигоди, Рожнятова. Вагомий внесок у справу збереження й розвитку традицій цього різьблення вніс Василь Побуцький. Його роботам притаманне глибоке розуміння властивостей матеріа­лу, тонке, органічне узгодження декоративних мотивів із формою предметів, їх призначенням. Майстер дбайливо оз­доблював точені свічники вишуканим тригранно-виїмчастим різьбленням та контурними порізками, використовуючи бойківські орнаментальні мотиви.

Гуцульський край  ЗМІСТ