Ще в прадавні часи зароджується один із видів декоративно-прикладного мистецтва - художня кераміка. Вона дійшла до нас у вигляді невеликих слабообпа- | лених нестійких фрагментів (черепків). Уже в кінці V - на початку IV тисячоліття до Р.Хр. у так званій культурі лінійно-стрічкової кераміки (яку відкрито у селах Незвисько, Бовшів, Голосків, Більшівці, м.Галичі нашої області), в широкому асортименті виготовлялися вироби зі спеціального керамічного тіста.

Керамічний посуд виготовлявся двох видів: кухонний (із шорсткою поверхнею) і столовий (із підглуженою поверхнею). Кулясті посудини орнаментовані ямкоподібними заглибленнями, що утворюють горизонтальні прямолінійні та зигзагоподібні рядки, а також валками та пластичними виступами різної форми. Цікавий конрельєфний декор у вигляді прямолінійних, зигзагоподібних, рідше напівовальних стрічок, що часто перебиваються ямками, скоріш за все відбитками насінини. Рідкісний декор на посуді, де лінійно-ямкове зображення доповнене схематичними наліпними го­ловами тварин з рогами, що засвідчує існування культу домашніх тварин, наприклад, бика. Ця символіка характерна також для і посуду і пластичних зображень наступних культур, зокрема трипільської (відкрито в селах Городенка, Більшівці, Незвисько, м.Галичі), племена котрої зробили найбільший внесок у розвиток доісторичної художньої кераміки. З середини IV тисячоліття до Р.Хр. керамічні вироби випалювали у спеціальних печах (горнах), що дозволяло отримувати добре спечений і міцний черепок.

З виникненням Галицько-Волинського князівства кераміч­не виробництво активізується з новою силою. Прогресують кружальні вироби, тонкостінні, пропорційні, з лінійним ретованим (заглибленим) декором, в основному на плічках посуду. Майстри виготовляють полумиски, тарілки, черпаки, глечики, світильники тощо. Виникає потреба в будівельній кераміці, що також бурхливо розвивається. Починається виробництво цегли й облицювальної плитки, вдосконалюється конструкція керамічних печей (таку піч-горно знайдено на території старого Галича). Це дозволяє покривати вироби прозорими кольоровими поливами. Вони стають набагато привабливішими, естетичнішими, менше пропускають рідину, розширюється їх використання.

Поступово в декоруванні все більше застосовуються цільні
склоемалі. Довільне декорування емалями стало поштовхом
до винайдення техніки "перегородчастої емалі", якою славилися давньогалицькі ювелірні вироби. Подібним чином декорувався керамічний посуд: композиційний малюнок наносився емаллю чорного кольору, а проміжки покривалися синьою, жовтою, зеленою, чорною емалями. В декорі домінував геометричний орнамент, рідше - рослинний, деколи з використанням зображень птахів і тварин.

Не припиняється випуск будівельної кераміки. Цегла, облицювальні плитки широко застосовуються в архітектурі.

Плиткою облицьовують не тільки підлогу!але й стіни храміір що зумовлює збільшення її кількості і поліпшення якості.

Керамічний промисел поширюється на всі міста. У ХІУ-ХУ століттях з'являються керамічні центри, що свідчить про великий попит на кераміку у Галичі, Кам'янці-Подільському, Барі, Потеличі, Хотині, Коломиї, Снятині, Теребовлі й інших містах. Вироби набирають конструктивного характеру, чітко розчленовуються на ніжку, тулуб, шийку й вінця. Кераміка стає багатоколірною, з гарним полиском, а нові декорування - фляндрівка й ріжкування - надають їй вигляду райдужного мережива. У декорі домінують рослинно-квіткові орнаменти, геральдичні знаки та фігури людей.

Під кінець XVIII століття зароджується фаянсове й пор­целянове виробництво, наприклад, у Потеличі. Гостра потреба у фахівцях-керамістах зумовила виникнення спеціальних навчальних закладів та шкіл у Коломиї, Товстім, Глинську, Опішні.

Значні поклади сировинних матеріалів для виготовлення порцеляни, фаянсу, кам'яної маси, майоліки та ін. сприяють будівництву фаянсових фабрик, зокрема у с.Загвіздя поблизу Станіслава. Поруч з великими постачальниками керамічних виробів діють малі осередки й окремі гончарі. Форми, декор і асортимент посуду на підприємствах найрізноманітніші як за утилітарним призначенням, так і за стилями. Малі осередки і поодинокі майстри дотримуються старих традицій, притаманних місцевості, в якій проживають і для якої виготовляють свої вироби.

На Прикарпатті осередками гончарства були міста Галич, Тисмениця, Тлумач, Снятин, Городенка, села Гвізд, Отинія, Пистинь. Документально зафіксовано діяльність окремих майст­рів з Кулачковець, Борщова, Сапогова, Войнилова, Ганушівки (нині смт.Єзупіль), Москалівки (нині в межах Косова), Лан чина, Пасічної, Смородного, Угринова, а також Станіслава.

Сьогодні найбільшим центром виробництва декоративного посуду с Косів. Менші осередки діють у Кутах, Пістині, Коломиї та м.Івано-Франківську. Займаються виготовленням кахлі невеликі заводи у селах Загвіздя та Гвізд. У напрямку відновлення традицій галицької кераміки працюють Галицька дитяча художньо-реміснича школа та кафедра декоративно-прикладного мистецтва Прикарпатського університету

 Гуцульський край  ЗМІСТ