Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

Меню сайту

ПІДГОТОВКА ДЕРЕВИНИ

Основним матеріалом для виготовлення предметів домашнього вжитку та художнього оздоблення садиби є дошки або бруски. Дошки вирізають з колод або кряжів, розпилюючи їх у поздовжньому напрямку. Із необрізаної колоди одержують необрізані дошки, у них залишаються два обзелки.

Якщо колоду обрізають з двох боків, тобто знімають два обаполи, а потім перевертають на 90° і,розпилюють — то одержують обрізні дошки і дві — чотири напівобрізні. Обрізні дошки мають однакову ширину по всій довжині і рівні ребра. Напівобрізні дошки мають частково необрізані ребра і до одного кінця вони вужчі. Залежно від розпилювання колоди або кряжу одержують серцевинні, центральні й бокові дошки.

Бруски відрізняються від дощок тим, що їх ширина не перевищує подвійної товщини.

Добре висушена деревина чисто стружеться і міцно склеюється. Краще і швидше просушуються дошки і бруски.

Для сушіння укладають один ряд дошок або брусків на відстані 20—25 мм. На нього впоперек кладуть однакової товщини прокладки на 1 м одна від одної. На ці прокладки — другий ряд дощок або брусків і знову прокладки і т. д. На верхній ряд слід покласти вантаж (каміння, цеглу тощо) або зв'язати міцними стяжками, щоб верхні дошки менше жолобились.

При сушінні найбільш жолобляться бокові дошки. Сушити дошки і бруски можна на печах або біля них, а також біля різних приладів опалення, дотримуючись правил протипожежної безпеки.

Дефекти деревини:

а) розтріскування стовбура ялини (спіла деревина);

б) жолоблення дошок (тріскаються і жолобляться, то рекомендується їх попередньо підсушити в сараї або під навісом протягом 10— 12 місяців до 20—25 % вологості)

ВИБІР МАТЕРІАЛУ

Вибір породи дерева для різьби залежить від призначення, виду та форми виробу. Для тонкихірізьбярських робіт деревина хвойних порід непридатна.  Із м'яких листяних порід для різьби найчастіше застосовують липу. Вона легко і чисто ріжеться, мало тріскається і жолобиться. Особливо добре на ній виконувати виїмчасту плоскорельєфну різьбу. Через недостатню твердість зцієї деревиниіие виготовляють меблі, а застосовують для дрібних побутових виробів — шкатулок, рамок, поличок, а також різних іграшок, посуду. Деревина вільхи легко ріжеться, дуже жолобиться, добре сприймає оздоблення та імітує інші породи, наприклад червоне і чорне дерево, однорідна по щільності. В свіжозрубаному стані деревина вільхи біла, але на повітрі швидко набуває червону вато-бурого кольору;текстура — з мало вираженими буруватими крапинками, рисочками. Ці властивості роблять її придатною для всіх видів робіт. Але через невеликі розміри стовбурів та гнилизну в ядрі,а також незначні запаси вільху використовують рідше ніж липу і лише для дрібних виробів. Деревина берези зазвичай прекрекрасний матеріал для різьби та шпону. Вона твердіша, ніж липа й вільха, і ріжеться важче, але якість різьби краща — рельєф утворюється більш чітким і чистим. Порода білого кольору з жовтуватим відтінком. Текстура, яка має іноді муровий рисунок і шовковистий блиск, слабо виражена. Красиву текстуру мають напливи берези — капи. Деревина однорідна по щільності, добре тонується та оздоблюється; імітує червоне дерево, горіх.

Береза карельська — білувато-жовтого кольору з розуватим або бурим відтінком, текстура яскрава, своєрідна, з рисунком у вигляді невеликих коричневих рисочок або звивин. Деревина тверда, до сить крихка, добре оздоблюється.

За     фізико-меха нічними властивостями деревина осики і тополі близька до липової, але під час обробки вона частіше сколюється. Порода з м'якою і легкою деревиною білого кольору іноді з легким зеленуватим або голубуватим відтінком, текстура мало виражена, поверхня деревини гладка з блиском. Деревина добре ріжеться, тонується і оздоблюється. Обмежує використання деревини ядрова гнилизна. З твердих листяних порі для різьби та аплікації використовують деревину дуба, бука, горіха, карагача, груші, граба, клена тощо.

 Дуб застосовують для великих декоративних і різьбярських робіт та виготовлення меблів. Різьба по дубу складна і трудомістка, але дуже виразна й декоративна. Порода з різко вираженою крупною текстурою, обумовленою добре помітними річними кільцями, крупними судинами і серцевинними променями, що утворюють на радіальному зрізі світлі смужки у вигляді язичків полум'я, а на тангенціальному — темні штрихи. Колір деревини — від жовтувато-білого до жовтуватокоричневого з сіруватим або зеленуватим відтінком. Деревина тверда, ламка, важкоріжеться, добре фарбується протравами. Деревина бука за твердістю близька до дубової, але більше сколюється. Бук добре фарбується водними розчинами барвників та оздоблюється, має деревину від рожево-жовтого до черво нувато-бурого кольору з слабо вираженими річними кільцями. Красива текстура з блискучими крапинками на радіально му з різі обумовлена великою кількістю крупних серцевинних променів. На тангенціальному зрізі вони створюють темні тонкі штрихи. Деревина ріжеться важко. добре тонується, імітуючи горіх, червоне дерево; при лакуванні майже не змінює кольору.

Деревина горіха грецького — найкращий матеріал для різьбярських робіт. Вона добре ріжеться в усіх напрямках, оздоблюється і полірується, рідко сколюється. З неї виготовляють меблі, високохудожні І різьбярські вироби та скульптури.

Деревина І відрізняється різноманітністю кольорових відтінків — від зеленувато-сірих до червонувато-коричневих. Для текстури характерні великі звиви сті смуги різних відтінків, темні крапки і рисочки, що рівномірно розподілені по річних кільцях. Особливо красива деревина капів.    

Граб — порода з дуже щільною деревиною білувато-сірого кольору з слабо вираженою текстурою. Деревина крихка, часто розтріскується, важко ріжеться, добре фарбується, Застосовують у вигляді дрібних вставок, імітуючи кістку і чорне дерево. Груша має міцну однорідну деревину з приємним рожево коричневим кольором і слабо вираженою текстурою;  добре  ріжеться і і фарбується; імітує чорне і червоне дерево. Деревина дуже тверда, чисто ріжеться в усіх напрямах без задирів і заколів. Вона мало жолобиться і розтріскується, добре оздоблюється. Із груші виготовляють дрібні сувенірні вироби, прикрашені рельєфною різьбою, накладні різьблені прикраси для меблів, мініатюрну дерев'яну скульптуру. Клен має тверду і щільну деревину з красивим кольором і текстурою. Ріжеться клен важко, але чисто, без сколів, добре передаючи найтонші рухи різця. Різьбярські вироби з клену дуже виразні й декоративні. Порода має кілька різновидів. Найбільш ціняться у мозаїчників явір і «пташине око». Явір має жовтувато-білу деревину з шовковистим блиском і слабо вираженими річними кільцями. Деревина клену добре фарбується та оздоблюється. Ясен має деревину сірого кольору з рожевим або жовтуватим відтінком. Текстура різко виражена, рисунок у вигляді смуг, утворених чітко розмежованими річними шарами. Деревина круп-носудинна, тверда, крихка, з матовою поверхнею. Ріжеться важко, Ічасто кришиться по річних шарах.

Акація біла — порода від жовтувато- (заболонь) до зеленувато-сірого або жовтувато-сірого (ядро) кольору. Має красиву текстуру з помітними смугами, обумовленими річними шарами: рання зона річних шарів пройнята кільцем крупних судин, дрібні судини в пізній зоні утворюють групи у вигляді рисочок, крапок або коротких звивистих ліній, вузькі серцевинні промені створюють  шовковистий блиск на радіальному зрізі. Деревина відрізняється високою твердістю, міцністю, важко ріжеться, добре фарбується і оздоблюється.

Лимонне дерево — порода з твердою і крихкою деревиною жовтувато-золотистого кольору з виразною стрічковою текстурою та блискучими плямами, обумовленими завилькуватістю волокон, ріжеться важко, містить ефірні масла, що необхідно враховувати при обробці.

Карагач — крупно судинна порода з  добре видними річними шарами, що утворюють крупну структуру, особливо красиву на тангенціально-торцевих зрізах і в капах.

Хвилясті річні шари та серцевинні промені  створюють муарову текстуру з шовковистим блиском. Колір деревини чернувато-коричневий з зеленуватим або фіолетовим відтінком. Деревина тверда, щільна, добре піддається обробці.

Махагоні (червоне дерево) — деревина різноманітна за кольором — від жовтувато-рожевого до червонувато-бурого, має виразну стрічкову текстуру з чергуванням блискучих і матових смужок; крупносудинна, тверда, при різанні нерідко кришиться, добре тонується і оздоблюється.

Для дрібних виробів використовують деревину інших порід: яблуні, черешні, палісандру, платану, самшиту. Палісандр — південноамериканська порода з деревиною пурпурово-коричневого або шоколадно-бурого кольору з чорними та темно-коричневими смугами, іноді з фіолетовим відтінком. Текстура крупна, виразна, з темними короткими рисочками, утвореними крупними судинами. Деревина дуже щільна, важко ріжеться, містить ефірні масла, які заважають при обробці; з часом темніє.

Платан (чинара) — ядрова порода з ядром червонувато-бурого кольору і заболонню жовтувато-сірого кольоруг Деревина з яскравою крапчастою текстурою і добрим блиском на радіальному зрізі завдяки широким серцевинним променям; добре оздоблюється, але важкої ріжеться через високу твердість.

Самшит — порода з дуже твердою та міцною деревиною світло-жовтого кольору.

Текстура з ледве помітними прожилками слабо виражена. Деревина важко ріжеться, імітує кістку.

Із хвойних порід для крупної різьби застосовують деревину сосни, ялини, кедра, тису.

Із сосни здавна вирізали прикраси для наличників, вікон, карнизів, воріт (домова різьба). Ця різьба для великих візерунків, тому нерівномірність у щільності та кольорі шарів різного віку не утрудняє її виконання та сприймання. Смолистість сосни забезпечує довговічність різьблених прикрас будинків.

Ялина м'якша сосни і ріжеться легше, але у неї більше сучків. Крім того, вона малосмолиста і менш довговічна, ніж сосна, тому її рідше    застосовують   для

різьби.

Дуже добре ріжеться деревина кедру. Завдяки красивій текстурі й кольору з неї можна виготовити гарні вироби, прикрашені різьбою.

Деревина тису має однорідную структуру, красивий колір, прекрасно піддається різьбі, токарним роботам, добре оздоблюється. З неї виготовляють невеликі художні вироби.

При виборі хвойних порід треба враховувати щільність річних кілець. Чим вони густіші, тим щільніша-й однорідніша деревина. Паралельність річних  кілець — ознака того, що дерево має відносно прямолінійну внутрішню структуру. Поодинокі дерева, як правило, мають косошарову і деревину внаслідок скручування при рості деревних волокон під дією

вітру. У них також спостерігається і зміщення ядрової частини ближче до заболоні у північній частині. Під час сушіння таке дерево тріскається і дуже жолобиться, використовувати його для різьбярських та мозаїчних робіт не рекомендується. Важливу роль відіграє і вік дерева. Молода деревина — м'яка і пухка, а стара схильна   до   гнилі, , тому   для різьбярських робіт вибирають деревину середнього (зрілого) періоду. Так у дуба — де період від 80 до 150 років, берези — на 60— 70, сосни — 80—90, ясена — 60—70, вільхи — до 60 років. Вік дерева визначають за кількістю кілець на поперечному зрізі дерева.

Здатність деревини до згинання дозволяє визначить ступінь її пружності. Деревина, заготовлена восени, більш пружна, ніж та, що взимку. Помічено,що найбільша пружність дерева припадає на його середній вік.

За ступенем пружності заготовки листяних і хвойних дерев можна розподілити так: липа, береза, в'яз, осика, бук, ялина, ясен, клен, модрина, вільха, граб, смерека, сосна.

Для різьби відбирають високоякісну деревину, в якій відсутні нахил волокон, завилькуватість, прорість, сучки, тріщини, червоточина, гниль. Лише в крупній домовій різьбі допускаються на сосні дрібні здорові сучки.