Чорногора
Чорногора — найвища гірська група в Українських Карпатах, на східних частинах Полонинського Бескиду; головний хребет простягається на довжину близько 40 км між Чорною Тисою (на заході) і Чорним Черемошем (на сході). Чорногора збудована з твердого пісковика з вкладками маловідпірних лупаків (сланців).
Значна частина Чорногори становить вододіл між Прутом і Тисою (багато віків це був одночасно кордон держав, до яких належали Галичина і Закарпаття). Західна частина з верхом Петрос (2020 м) лежить на Закарпатті — в сточищі Тиси, східна частина тягнеться на південний схід і південь. Обидві частини Чорногори відокремлені глибокою міжгірною сідловиною (1550 м). Західна частина порізьблена (відносна висота — 300 м); східна — монотонний і масивний хребет, верхи високі, понад 1900, а то й 2000 м (Говерла — 2061, за іншими даними — 2058), Мунчел — 1998, Гутин Томнатик — 2016, Піп Іван Чорногірський — 2022), сідловини не сходять нижче 1750 м. Від головного хребта відходять короткі бічні. Контраст з майже рівними хребтами (рештки колишніх пенепленів) являють собою узбіччя Чорногори, розчленовані вузькими долинами до 1000 м або й більше. На краєвид Чорногори більше, ніж в інших частинах Карпат, вплинуло зледеніння. У далекому минулому межа вічного снігу лежала на висоті 1300 — 1400 м і в приджерельних частинах потоків утворилися короткі льодовики (в долині Прута льодовик сягав до висоти 1000 м і був завдовжки на 6,5 км). Слідами колишнього зледеніння є польодовикові котли (кари) зі стрімкими, часто скельними узбіччями і широкими днами, іноді виповненими озерами (найбільше під Гутин Томнатиком — озеро Бребенескул) або торфовищами, нерівномірний спад долин (іноді водоспади, напр., Прута), бічні й кінцеві морени тощо.
Узбіччя Чорногори вкриті лісами. На північних узбіччях в придолинній смузі виступає часто (до 1300 м) бук, вище — смерека (винятково до 1600 м); на південних узбіччях сильно поширений бук, який переважно творить верхню межу лісу. Вище — до 1800 м — простягається смуга полонин, жерепу (зарості сосни гірської та ялівцю і лелеча (вільха зелена), вище 1800 м — чисті полонини, які сягають до найвищих висот, інколи з полями каміння. Серед рослин чимало ендемічних.
Місцеве населення переважно становить субетнос гуцулів. Заселені найнижчі частини Чорногори — на Закарпатті в долинах Чорної (Ясіня) і Білої Тиси (Богдан), на півночі найближчі до хребта села Бистрець і Дземброня. Рілля займає ледве 1/2% всієї площі, ліси бл. 70%, сіножаті 5%, полонини і пасовища 22%. Для охорони природи створено по Першій світовій війні невеликі резервати; у 1964 р. — комплексний заповідник (7702 га), який входить до складу великого Карпатського заповідника. Згодом створено також Карпатський національний природний парк.
На Чорногорі буйно розвинене пастуше життя (сезон 5 місяців). Тут чи не найбільше в Українських Карпатах поширений туризм (бази: Рахів, Ясіня, Ворохта, Бистрець, Жаб'є — тепер Верховина, та інші).
