Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

Домова різьба характерна тим, що виконується в основному на деревині хвойних порід за допомогою сокири, пилки, долот та свердел і застосовується для оздоблення дерев'яних будівель. За характером і технікою виконання домова різьба буває рельєфною, прорізною (ажурною) і об'ємною.

Глухою      рельєфною різьбою    з    непрорізаним (глухим) фоном і високим рельєфом візерунка прикрашали фронтони будинків, наличники   вікон. Мотивами різьби найчастіше є рослинні орнаменти, де листя завиваються крутими зустрічними спіралями, їх об'єднують і роз'єднують квітчасті розетки. Серед листя і квітів нерідко вставляли зображення русалок-берегинь,  левів, птахів. Прорізна домова різьба з'явилась у середині XIX ст. Виконували її за допомогою лобзика. Ажурними облямівками прикрашали фронтони будинків, наличники вжон, обрамляли входи, перила.

ОБЛАДНАННЯ, ІНСТРУМЕНТ І ПРИСТРОЇ ДЛЯ РІЗЬБИ

Для роботи різьбярів необхідне І сухе світле Приміщення з нормальною температурою і вологістю повітря. Стіни і стеля приміщення повинні бути пофарбовані у світлі кольори.

Оснащення робочого місця залежить від виду виконуваних різьбярських робіт.    При    виготовленні дрібних виробів — шкатулок, ложок, невеликих панно, дрібних декоративних скульптур та іграшок — різьбу можна виконувати на звичайному столі, сидячі на стільці. Вироби більшого розміру — скульптуру, деталі меблів з різьбою, великі панно — виготовляють на верстаку. Верстаки бувають на одне або два робочих місця. Кришку верстака' шириною 700—900 мм і довжиною з розрахунку на одного різьбяра 1000—1300 мм виготовляють з соснових дощок товщиною 60—70 мм. Під кришкою розміщений ящик для інструменту. Іноді під столом влаштовують шафу для зберігання виробів. Оскільки за верстаком працюють стоячи, то його висота повинна досягати рівнів ліктів різьбяра, тобто 1100— 1200 мм. Для роботи сидячи використовують табурет висотою 650—750 мм. Підніжки табурета мають бути на висоті 200—300 мм, щоб ставити ноги. Верстаки розміщують так, щоб на них падало світло спередуїі зліва. Найкраще освітлення — природне без прямих сонячних променів. При штучному освітленні світло повинно надходити із двох-трьох джерел так, щоб на  оброблюваних виробах (різьбленні) не було різких тіней.

Закріплюють на верстаку деталь або виріб гвинтовою коробкою (рис. 5, а) з металевими або дерев'яними клинками, якими затискують заготовку з торців (затискують коробкою). Для закріплення заготовки зверху

використовують струбцини , а також дерев'яні бруски-тримачі. Тримачі виготовляють з м'якої деревини   (липи) . Пристрій для. закріплення заготовок на верстаку: а — гвинтова коробка; б — струбцини;  дерев'яний брусок-тримача . Тіримачі-затискачі:

а — з шурупом;

б — колодки;

1— кутові;

2— торцеві;

3— фігурні;

4— упорні;

5 — гніздові;

 6 — виносні;

 7 – скобові

 

  Різальний інструмент: пряма стамеска; б, в, г—полога, середня і крута    ка.кутник; напівкруглі стамески; д — стамеска-клюкарза; є    стамес  стамеска-церазик; з — стамеска-косячок прибивають до кришки верстака тонкими цв'яхами або пригвинчують шурупами, а деталь затискають коробкою. Тримачі можуть мати вигляд скоб різної форми, якими закріплюють заготовку з торців або з кутів, а також швидко змінюють положення заготовки.

У майстерні повинен бути один столярний верстак для підготовки матеріалу до різьби, а також верстак і стіл для гостріння й правки інструменту. Для різьби по дереву використовують різної форми долота і І стамески. Прямою стамескою (рис. 7, а) зачищають фон у рельєфній та контурній різьбі. Ширина полотна її 13—ЗО мм. Напівкруглі стамески з різним радіусом і кривизни — це основний інструмент для всіх видів різьби, крім триг-ранновиїмчастої. Ширина полотна таких стамесок від З до 25 мм.

Стамескою-кутником з шириною різальної частини від 5 до 15 мм прорізають вузькі канавки. В поперечно-мзйкперерізі стамеска утворює кут 50—60°. Вони можуть мати пряму  шийку або зігнуту, як у клюкарзи, що має коротке полотно шириною від 2 до15 мм і довгу зігнуту шийку. Такі стамески застосовують для рельєфної і горельєфної різьби у важкодоступних місцях.

Стамески-церазики  схожі з крутими напівкруглими стамесками. Ширина полотна 2—3 мм. Стамеска-різак являє собою косий ніж з однобічним загостренням.    Ножі    бувають довгі й короткі. Ніж-косячок — основний  інструмент для плосковиїмчастої різьби. Довгий ніж виготовляють з обрізаної під кутом 60—70° звичайної прямої стамески. Зрізаючи частину полотна у прямої стамески (з тим же кутом загострення), одержують    короткий    ніж    (до 50 мм). Для виконання! плосковиїмчастої різьби необхідний такий інструмент: стамески різної ширини (3 шт.), стамески напівкруглі; пологі (3), середні і круті (по 2), стамеска-крюкарза, церазик і кутник (по 1), косячки.4 різної ширини (6), ножі з довжиною полотна від 70 до 150 мм

Дуже важливо правильно загострити (заточити) різальний інструмент. Заточувати пряму стамеску треба так, щоб кут загострення становив 20° і була рівна плоска 8. Заточування різця: а — положення стамески при заточуванні на бруску з боку фаски; б — положення леза стамески відносно бруска; в — положення стамески при заточуванні з лицьового боку; г — різальна частина косячка: 1 — кут скосу; 2 — носок; 3 — лезо; 4 — п'ятка різця; 5 — друга фаска; 6 — перша фаска; 7 — кут загострення; д — положення косячка при заточуванні на дрібнозернистому бруску; є — положення напівкруглої стамески при

Заточуванні фаска. Кут загострення перевіряють за шириною фаски, вона повинна в 2,5 рази перевищувати товщину полотна. Коли ширина фаски доведена до потрібної і з'явилась тонка задирка, затонку на точилі припиняють і продовжують на рібнозернистому бруску. Водять плавно вперед і назад, тримаючи стамеску правою рукою за черенок, а пальцями лівої руки (ближче до леза) притискають її так, щоб фаска щільно прилягала до бруска (рис. 8). Стамеску точать з боку фаски доти, поки задирка не стане зовсім

тонкою. Тоді стамеску перевертають, щільно притискають до бруска і двома-трьома рухами заточують з лицьового боку. Потім знову точать в першому положенні, поки задирка не відпаде.

Після заточування на бруску стамеску правлять (доводять) на дрібнозернистому бруску тими ж прийомами, тільки частіше перевертають стамеску.

Вузькі прямі стамески при заточуванні рухають в напрямках, щоб на поверхні бруска не утворилась канавка. Правлять ці стамески, як і напівкруглі, бруском, тримаючи його в руках. Загострення і правка інших стамесок такі самі, як і напівкруглих. Маленькі стамески (церазики, кутники, клюкарзи) заточують лише на дрібнозернистих брусках. Г Для кожного профілю стамески треба мати бруски певної форми. Різальна частина косячка складається з двох фасок: перших 6 пологих і широких та других 5 вузьких. Кут загострення 17, утворений другими фасками, повинен становити 20°, а кут скосу леза — 60—70°. Косячок заточують на точилі, як і пряму стамеску, доти, поки не з'являться перші фаски та задирки, а потім переходять на дрібнозернистий брусок .      

Косячок беруть за ребра, а вказівний палець кладуть на фаску. Прикладають косячок до бруска під кутом близько 10° до горизонтальної площини і точать з повільним натиском, перевертаючи через два-трирухи, поки не зійдуть задирки і з'являться другі фаски. Потім правлять косячок на бруску так само, тільки перевертають частіше. Гостроту інструмента перевіряють при різанні м'якої деревини вздовж шарів волокон. Якщо зріз гладенький і на ньому не видно слідів від зазубри н, інструмент вважається готовим до роботи. Правку плоского інструменту часто закінчують на пасі з пастою ГОИ. Під час роботи важливо щоб у інструмента була зручна ручка. Довжина ручки стамески до 130 мм, а діаметр — до

28 мм.       

Зберігають інструмент в ящику верстака, де має бути зроблене гніздо для кожного інструменту, або в шафі в спеціальних гніздах, на рейках, прикріплених до стіни.

Крім основного різального інструменту різьбяр повинен мати й допоміжний: розмічувальний, для свердління та випилювання.

Розмічувальний інструмент служить для викреслювання шаблонів, трафаретів, розмічування орнаментів на заготовках, перевірки контурів і рельєфу:

столярний кутник) для нанесення ліній, перпендикулярних до країв виробу або заготовки; Рїєрунок для на-несення ліній під кутом 45 і 135° до країв виробу або заготовки;

малка для нанесення. лінш під кутом до країв виробу або заготовки; рейсмус (рис. 9, г) для нанесення І паралельних ліній. До допоміжного інструменту також належать, киянки, якими ударяють по ручці стамески під час вирубання фону, обрубці рельєфу у великій різьбі. Коловорот і ручний електродриль застосовують для свердління отворів у прорізній різьбі і висвердлювання глибоких місць у рельєфній. У деяких випадках для обробки фону використовують пуансони (чекани), що мають вигляд металевого стрижня, на одному з кінців якого зроблені насічки у вигляді сітки, точок, зірочок. їх використовують для чеканки фону.