ПІДГОТОВКА МАТЕРІАЛУ
Заготовляють деревину для різьбярських робіт у період з жовтня до січня, коли припиняється рух соків у стовбурі і зменшується небезпека розтріскування деревини й ураження її грибами та шкідниками.
Кряжі, призначені для об'ємної різьби (іграшки, скульптура малих форм), очищають від кори і розколюють на заготовки по радіусу. Заготовки висушують до вологості 8—10 %.
Для станкової скульптури кряжі очищають від кори не повністю: на кінцях залишають неокоровані кільця шириною 20—26 см. Торці кряжів замазують спеціальною замазкою або зафарбовують олійною фарбою. Кряжі витримують для висихання у кімнатних умовах один — два роки. Дошки, призначені для різьбярських робіт, висушують до вологості і 8±2 %, стежачи за тим, щоб не утворювались тріщини, короб-лення. Волога деревина ріжеться легше, але чистота різьби гірша. Крім того, у подальшому така деревина може розтріскатися. Дуже суха деревина ріжеться важко, на ній частіше бувають сколи.
Велике значення має зріз дошки — тангенціальний або радіальний.
На тангенціальному зрізі важче працювати» але різьба виходить більш виразною й красивою.
Дошка радіального розпилу легше ріжеться й менше жолобиться, тому при виготовлені великих деталей таким дошкам треба надавати перевагу. Дошки, призначені для різьбярських робіт, спочатку розрізають на заготовки, потім стругають за розміром на фуговальних чи рейсмусових верстатах або вручну з суворим дотриманням розмірів.
Щоб одержати широкі заготовки, склеюють бруски або дощечки дисперсією ПВА. При цьому треба підібрати ділянки деревини так, щоб зріз і напрямок річних шарів у них були однаковими. {Неправильно склеєна заготовка з брусків з протилежним напрямком річних шарів утруднює роботу різьбяра, знижує художню цінність виробів, а при фарбуванні водними барвниками може дати різний тон. Склеєну заготовку обробляють на рейсмусовому верстаті або добре вивіряють і зачищають рубанком вручну.
Перед різьбою поверхню заготовки вирівнюють циклюванням. Шліфувальною шкірою поверхню шліфувати не можна, бо в пори деревини потрапляють абразивні зерна, які швидко туплять інструмент.
Різьбу на деталях меблів зручніше виконувати до їх складання, тому деталі треба попередньо старанно підігнати і обробити.
Поверхню для різьби тонують. На затонованих дошках з м'якої деревини легше набувати навику в геометричному різьбленні. У подальшому можна виконувати різьбу і на непофарбованому матеріалі.
Рисунок перебивають на чорну основу кульковою ручкою без пасти через копіювальний папір жовтого кольору. А на білу основу — через копіювальний папір темного кольору. Оскільки темний папір залишає стійкий слід, що важко знімається при шліфуванні, то перенести рисунок можна й іншим способом. Аркуш кріплять на заготовку і наколюють контур голкою, потім проводять по наколотих місцях ватою з фарбою, що знята з копіювального паперу. Якщо тампончик попередньо змочити олією і потім провести по фарбованому шару копіювального паперу, то ефект буде кращий. Всі проколи пропустять фарбу і таким чином позначать контури. Цей спосіб зручний ще й тим, що з одного рисунка можна зробити кілька копій.
ВИДИ РІЗЬБИ
Основними видами різьби є плосковиїмчаста, плоско-рельєфна, рельєфна, ажурна (прорізна), об'ємна (скульптурна), домова (корабельна).
Найбільш поширені плосковиїмчаста і плоско-рельєфна різьба, з яких і рекомендується розпочинати вивчення цього виду прикладного мистецтва. Плосковиїмчаста різьба характеризується тим, що її фоном є плоска поверхня виробу або заготовки, а рисунок створюють різної форми заглиблення — виїмки. Нижчі точки рельєфу розміщені нижче оздоблюваної поверхні, а верхні точки знаходяться на її рівні. Залежно від форми виїмок і характеру рисунка плосковиїмчаста різьба може бути геометричною або контурною.
Геометрична різьба — один із стародавніших видів. Вона виконується у вигляді дво-, три- і чотиригранних виїмок, що утворюють на поверхні візерунок з геометричних фігур — трикутників, чотирикутників, кіл. За допомогою простих порізок (виїмок, виконаних одним інструментом (ножем-ко-сячком), майстри-різьбяри навчились створювати багаті узори, якими прикрашають предмети домашнього вжитку. Пізніше, з розвитком техніки різьби і появою нових інструментів, у геометричній різьбі з'явились скобчаті виїмки, які виконують напівкруглими стамесками.
Геометрична різьба вигідно відрізняється від інших видів різьби великою різноманітністю прийомів і художнього оформлення дерев'яної поверхні. Разом з тим її не складно виконувати, не потрібні спеціальні знання з теорії рисунка, складний набір інструменту, її перевага також і в тому, що невелика глибина вирізаного рисунка не порушує композиції самого виробу. Контурна різьба характерна неглибокими тонкими двогранними виїмками, що проходять по всьому контуру рисунка. На відміну від геометричної в контурній різьбі використовують головним чином образотворчі мотиви: листя, фігурки тварин, птахів. Зображення, виконане контурною різьбою, схоже на гравірований рисунок: його лінії різкі, гри світлотіні майже немає.
Контурну різьбу часто поєднують з іншими видами — геометричною, плоско-рельєфною, а також з розписом. Іноді її застосовують для виконання на дереві декоративних панно. Для виконання контурної різьби використовують не лише ніж-косячок, а й різні стамески. Техніка контурної різьби вимагає від виконавця великої уваги, вільного володіння інструментом й високого художнього смаку.
Плоско рельєф на різьба має кілька різновидів: різьба з закругленими контурами, різьба з подушковим фоном, різьба з підібраним (вибраним) фоном. Загальною ознакою їх є невисокий умовний рельєф, розміщений в одній площині на рівні поверхні, що прикрашається.
Закруглену різьбу, як і контурну, виконують у вигляді двогранних виїмок по контуру рисунка, але виїмки ріжуть більш глибокими, а їх грані закруглюють. Як правило, з боку форм орнаменту вишки ріжуть і закруглюють крутіше, а з боку фону — пологіше, у деяких випадках фон закруглюють так, що він ніде не залишається плоским. Такий фон називають подушковим, а різьбу - закругленою з подушковим фоном. За технікою виконання, зовнішнім виглядом та призначенням ця різьба мало відрізняється від звичайної закругленої різьби.
Плоскорельєфну різьбу з вибраним фоном виконують так само, як звичайну закруглену, форми орнаменту залишаються плоскими, а краї форм круто закруглюють. Фон у цій різьбі вибирають на невелику глибину. Орнамент розміщується на рівній поверхні. Фон ііноді чеканять. Гра світлотіні тут дещо багатша, ніж у закругленій різьбі, але теж невелика. Тому плоско-рельєфну різьбу виконують в основному на дрібних предметах і оздоблюють поліруванням. Рельєфну різьбу виконують Інарізуванням плоского орнаменту на поглибленому фоні і наданням форм на поверхні цього орнаменту.
Рельєфна різьба майже не має плоскої і поверхні. Форми орнаменту і є рельєфом різної висоти. Розрізняють різьбу барельєфну — з низьким рельєфом і горельєфну — з високим рельєфом, яскравіше вираженим, що має багату гру світлотіні. Рельєфна різьба характеризується великою виразністю і декоративністю. ,
Рельєфну різьбу використовують для оздоблення інтер'єрів громадських! будинків у вигляді настінних панно, а також при виготовленні сучасних! художніх меблів; на спинках стільців, на корпусних меблях у вигляді накладних декоративних елементів.
Ажурною (прорізною) називається різьба, у якої фон вирізаний. Вона може бути виконана в техніці плоскорельєфної (з плоским орнаментом), так і рельєфної різьби. Плоскою прорізною різьбою прикрашали старовинні меблі. При використанні такої різьби у шафках і ширмах під неї у вигляді фону підкладали яскраву тканину.
Фон у прорізній різьбі ви даляють долотом або пилкою. В останньому випадку різьбу називають пропильною.' Оскільки ця операція може бути механізована, такий вид різьби застосовують при серійному виготовлені меблів. Виконання такої різьби вимагає високої майстерності.
