КАМІНЬ І ПЕЧЕРА ДОВБУША
Наступна прогулянка — до легендарного каменя Довбуша. Відстань —
Коли пани зачули, що народився хлопчик і в шестирічному віці зігнув топірець, вони викрали його в батьків і вбили. І аж далекий правнук Дозбуша мав таку силу і приніс щастя жителям Карпатських гір... Так оповідає легенда.
В Карпатах безліч скель, печер, каменів, пов'язаних з іменем Довбуша. Вище від каменя Довбуша—знаменитий Ям-ненський пролом Пруту. З шосейної дороги відкривається панорама вузької ущелини, на дні якої сріблястою стрічкою біжить Прут. Стежка, що повертає від каменя Довбуша ліворуч, веде до печери Довбуша. Вона позначена зеленою мар-кіровкою. Через 20 хвилин ходу ви дістанетесь до великого нагромадження масивних кам'яних брил з чорною пащею печери. За переказами в цій печері Довбуш замурував «на чорний день» скарби, в ній він переховувався від переслідування, часто відпочивав. Печера не глибока, з кількома виходами. Навколишні місця у будь-яку пору літа багаті на різноманітні ягоди. На галявинах у березовому гаю з смерековим підліском на мандрівника чекають чорниця, ожина, малина,
брусниця... Ягоди в Карпатах достигають у різний час, через те, коли б ви не приїхали сюди, завжди поласуєте дарунками лісу.
Недалеко від печери Довбуша гора Маковиця. Найкраще підйом на її вершину починати від автобусної зупинки «Водопад» стежкою по скелястому гребеню. Стежка має голубу маркіровку і веде на вершину крутим берегом Пруту. Прогулянка дає можливість оглянути чудовий прикарпатський курорт Яремчу з пташиного польоту. Від джерела на галявині біля підніжжя Маковиці до її вершини 10 хвилин ходу.
Чудові краєвиди відкриваються з Маковиці. Ось квітучі околиці міста — Ямна і Дора, оддалік — село Микуличин і селище Ділятин.
На півдні видно пасмо Чорногірського хребта з красунею Говерлою, трохи ближче — конусоподібну гору Хом'як і трійчату вершину Довбушанка.
На схід простяглась полонина Рокит, а далі, куди не глянь, нескінченні пасма Карпат.
Перші згадки про Ямну (присілок розташувався у долині — ямі) відносяться до 1648 р., коли посланці Богдана Хмельницького прибули у карпатські села з закликом йти у козацьке військо і воювати проти польської шляхти. Пізніше багато селян Ямної поповнювали також загони опришків Олекси Довбуша. В Ямній карний загін шляхтичів оточив хату, в якій був опришок Бабчак. Безстрашний месник довго відстрілювався, і його влучні постріли вкоротили віку не одному карателеві. Тоді шляхтичі підпалили хату, у вогні якої і загинув побратим Довбуша.
З Ямної долиною струмка Явірника можна вийти на схили гори Явірник-Горган. Залишаємо кам'яну шапку Явірника-Гор-гана. Нас чекає гуцульське село Микуличин.
Біля водопаду ви зразу потрапите в так звану микуличинську Швейцарію. На півночі—безлісі схили Маковиці, далі — вкриті лісом скелясті схили хребта Рокит, порізаного гірськими потоками Скісним, Нерисним і Форещанкою. Кажуть, що назва села Микуличин пішла від імені воїна Микули — охоронця кордонів князівства Данила Галицького. Легенди поведуть вас у далекий присілок Поляницю Чемигівську, де знайшла притулок мати легендарного опришка Олекси Довбуша. Там, за переказом, в густому лісі молодий Довбуш стрів діда-ві-щуна, який дав йому силу, відвагу, безсмертя і велів карати панів.
Сьогодні Микуличин — оновлене прикарпатське село, де є середня школа, лікарня, клуб, бібліотека, санаторій, у хатах жителів горить електричне світло. Микуличинський лісопункт— один з найбільших у Ділятинському лісокомбінаті — займається не лише розробкою лісу, а й заготівлею і переробкою дарів лісу — ягід та грибів, на які так багаті околиці села.
Захоплюючий маршрут веде з Микуличина на гору Рокиту. Гірська дорога правим берегом Прутця між гуцульських садиб піднімається на вкрите лісом узгір'я.
Стежкою, що повернула праворуч, виходимо на вершину Горган Бурячиківський. Розповідають, що на схилах гори Довбуш випробовував молодих опришків. Новобранець мусив перейти по тонкій смереці через урвище, вибратись на круту скелю і не здригнутися від помаху топірця. З вершини видно всю долину Прутця. Доріжкою на схід з сідловини виходимо на вершину Рокиту Велику, схили якої пологі і дуже красиві, особливо взимку. Навіть недосвідчений лижник зможе з'їхати з гори. Здається, лижі біжать самі, а ти поринаєш у глибочінь п'янкого повітря, що прожогом проноситься мимо...
