Дуже зручні для катання схили Кичери. Більш треновані лижники можуть піднятись на вершину. Дорогою, що йде на село Вороненко, доходимо до залізничного моста і, перейшовши залізничне полотно, піднімаємось вгору між хатами. Добре помітна стежка через ліс веде на вершину. Віддаль до вершини (5,5 км) долаємо за дві з половиною години.
Через Кичеру маршрут веде на Кукул. З Кичери сходимо на південь у сідловину до невеличного джерельця. При виході на Головний вододільний хребет де-не-де трапляються окопи часів першої світової війни. З хребта повертаємо ліворуч і через півгодини виходимо на вершину Кукул. З Кичери до Кукула 5 км. Хорошим орієнтиром на Головному вододільному хребті служать кам'яні стовпи колишнього кордонуміж панською Польщею і буржуазною Чехословаччиною. З Кукула відкривається чудова панорама гір. Повертатись можна тією ж дорогою у Ворохту або до присілка Завоєли, орієнтуючись на зелену маркіровку.
НА ГОВЕРЛУ
Від Ворохти до Говерли 22 км. До її підніжжя веде хороша шосейна дорога, є автобусне сполучення.Через 6 км по шосе на селище Верховину звертаємо праворуч. Вище по дорозі через 4 кмприсілок Завоєла. Варто зупинитись в присілку, де живуть господарі найбільшого в Карпатах заповідника «Чорногора». Лісники з радістю покажуть вам лісорозсадник, розкажуть про своє зелене господарство і його жителів.Від Завоєли дорога веде долиною Пруту в урочище Фо-рещанка, де розташоване форелеве господарство. На ближніх схилах багато малини. Ще трохи піднімаємось у верхів'я Пруту, і через 5 км від Завоєли розташовані гірські котеджі ^турбази «Говерла». До послуг туристів їдальня, магазин, пошта, радіовузол, лазня. До турбази веде шосе, влітку курсує автобус. Звідси починаються одноденні та багатоденні туристські маршрути на Говерлу, полонину Маришевську, гору Кос-тричу та до озера Несамовитого. Особливою популярністю серед туристів користується маршрут на найвищу вершину Українських Карпат — Говерлу (2061 м).Йдемо 4 км по крутій шосейній дорозі, що веде на полонину Пожижевську. Придивіться до стовбурів вздовж шляху. На них є червона маркіровка маршруту на Говерлу. Зупинимось на хвилю. Скрізь видно сліди будівництва. Потужні машини везуть обладнання і будівельні матеріали. Це споруджується база відпочинку, туризму, гірськолижного і ковзанярського спорту. Безліч туристів відвідують Пожижевську в ці дні. Кожен хоче побачити місце, де через кілька років змагатимуться гірськолижники.Доходимо до розвилки доріг. Обидва розгалуження придатні для сходження на вершину Говерли. Дорога праворуч веде через полонину Заросляк. Вона коротша, зручнадля сходження.За метрів сто від розвилки руїни колишнього туристського притулку. Плаєм піднімаємось вгору, виходимо до верхньої межі лісу і далі — на полонину Заросляк. Біля джерела можна зупинитись на відпочинок. До речі, поповніть запаси води. Вище джерел вже нема.Ми вище зони лісів, тільки подекуди трапляються поодинокі дерева. Решту площі займають пасовища та сланка сосна. Навесні схили полонини вкриті рожевим килимом квітучих рододендронів. Хто потрапить сюди восени, теж не жалкуватиме— в цей час тут дозрівають чорниці й брусниці.З Заросляка за дві години дістаємось на увінчану п'ятиметровим залізобетонним стовпом вершину. Найзручніше йти гребенем хребта через Малу Говерлу. З Заросляка видно каскад водопадів у витоках Пруту. В ясну погоду відкривається кругова панорама на всі Українські Карпати. Стоячи на вершині Говерли, почуваєш себе ніби на гребені застиглого розбурханого океану.Не менш цікавий шлях на Говерлу через полонину Пожи-жевську. Звертаємо від розвилки ліворуч і схилом Брецкула виходимо на полонину, де йде будівництво нового спортивного комплексу. На схилах Пожижевської стоїть будиночок високогірної біологічної станції АН УРСР. Науковці завжди гостинно зустрічають туристів. Вони познайомлять вас з експонатами свого музею, розкажуть про флору і фауну Карпат. Від біостанції стежкою по схилу полонини піднімаємося на її вершину і далі гребенем хребта через Брецкул на Говерлу. Цей шлях хоч і довший, але значно легший, бо проходить пологими схилами і хребтами.
