З Микуличина до Поляниці Чемигівської
Мальовнича долина Прутця дужо часто ламає плани туристських подорожей. Стрімкі кам'янисті береги річки, водопади, перекати, невеличкі заплави... Можна годинами вслуховуватись у симфонію гірської річки, спостерігати, як долає перешкоди, мандруючи у верхів'я, форель. Біля впадіння у Прутець потоку Форещанки вузькоколійка переходить на правий берег. Поряд мальовничі перекати з чудовим кам'янистим пляжем.
В долині Прутця починається ще один захоплюючий, але маловідомий маршрут. За кілька кілометрів від села в Прутець впадає потік Копчин. Саме він та озеро Громовиця манять і захоплюють любителів мандрівок.
Озерам, як і людям, дають імена. Про них складають легенди, пов'язуючи їх з древнім виникненням озер. Кого не манило холодне кипіння води в озері Несамовитому, хто не виглядав лице журливої Марічки в спокійних плесах озера Марічейки, що під Піп Іваном, або не вдивлявся в глибочінь синього неба над Лебединим озером, де, може, ось-ось з'явиться донька старого Передерейчука, що стала лебедем під час страхітливого двобою з татарами... Ці озера мають давню історію і навряд чи хто знає, коли вони утворились. А озеро Громовиця?
Дощовим було літо 1955 року в Карпатах. Часті грози потрясали в горах громами. Майстри-трембітарі мали досхочу матеріалу для своїх звучних інструментів. Адже найкращим для трембіт вважається дерево, вражене блискавкою. Під натиском громовиці стрімка скеля над потоком сповзла і перекрила ущелину, по якій протікав Копчин. Так утворилося незвичайної краси озеро Громовиця.
Громада породи, що сповзла з гори внаслідок глибинного розмиву нестійких менілітових сланців, утворила велику греблю. Робітники Ділятинського лісокомбінату укріпили греблю бетоном, збудували шлюз.
Мандрівник, що зупиниться біля будиночка лісника на березі озера, зверне увагу, як дбайливо ведуть тут лісове господарство, дбають про охорону природи навколо озера. А кого не захоплять меблі, створені руками лісника. Півтораметровий в діаметрі пень-стіл та видовбані з смерекових стовбурів оригінальні стільці стали б окрасою будь-якої виставки народного мистецтва. Скільки потрібно смаку та природженого почуття прекрасного, щоб так вдало впорати місце для альтанки посеред озера на стрімкій гряді, до якої ведо лише одна стежка.
На Громовиці у кожній дрібниці відчувається дбайливість, любов людини до природи, бажання зберегти й примножити красу цього мальовничого куточка. І не дивно, що тут, чи не в єдиному місці у Карпатах, не зустрінете не стовбурах жодного напису бездумних туристів-графоманів, жодного зрубаного живого деревця, ще не фіксували лісники в цих краях і випадків браконьєрства.
Вздовж вузькоколійки дорога веде до гостинних жителів Поляниці Чемигівської, а потім на вершину Космацька Лисина. Якщо вузькоколійкою під'їхати до її підніжжя, того ж дня можна повернутись в Микуличин. Маршрут від Поляниці Чемигівської на Космацьку Лисину веде долиною Прутця до потоку Збанулець і далі стежкою до полонини Мунчелик. З сідловини між горами Ледескул і Лисина звертаємо на південь. Ще півгодини ходу — і ми на вершині. Весь шлях — від повороту в долині Прутця до вершини —
З Космацької Лисини відкриваються чудові краєвиди Карпат. На південь — мальовничий Чорногірський хребет з вершинами Петрос, Говерла, Піп Іван. В хорошу погоду лівіше видно хребет Чивчин. Ближні вершини Запрутських Горган вкриті кам'яними розсипами-греготами. Ліворуч від долини Прутця Чемигівського — вершини Синячка, Явірник, Хом'як, Синяк, Довбушанка. В ясну погоду видно і рівнинне Прикарпаття: на півночі — Івано-Франківськ, на північному сході — Коломию, на сході — Снятин і в улоговині одне з найбільших гуцульських сіл — Космач.
