Ворохта — середньогірний кліматичний курорт, що потонув у зелених полонинах і дрімучих пралісах. Цілюще повітря, напоєне запахом живиці, дарує людям бадьорість і здоров'я.
Заглянемо у минуле селища. Втік від військової муштри у цісарській армії солдат Ворохта. Довго блукав по світу і нарешті поселився на березі Пруту, серед кількох бідаків, що ледь животіли в нужді та горі. Мудрою людиною був солдат Ворохта, багато бачив на своєму віку. За розум полюбили його оїдаки і не раз приходили до нього порадитись. По смерті солдата (десь у XVII ст.) хутірець назвали іменем старого Ворохти. Серед жителів селища і досі живуть легенди про Олексу Довбуша та його побратимів-опришків Тума-нюка, Волощука, Вередюка.
З кінця XIX ст. Ворохта розвивається як туристське селище, а в 30-і роки тут будують кілька пансіонатів для багатих туристів. Місцеве населення в основному займалося тваринництвом, працювало на лісорозробках та кількох тартаках, що належали іноземним підприємцям.
Важка і виснажлива праця, низька заробітна плата піднімали робітників на страйкову боротьбу. Починаючи з 1922 р., у Ворохті чотири роки не припинялись страйки. В лютому 1926 р. вибухнув великий страйк на підприємствах «Карпатського лісового товариства». Робітники не припинили боротьби, поки підприємці не задовольнили їх вимог і не підвищили заробітну плату на 16 процентів. У цьому організованому виступі робітників брали участь і деревообробники Ворохти. Безправний, відірваний від своїх єдинокровних братів на Сході, але волелюбний і гордий гуцул не схилявся перед горем-бідою і не раз піднімався на боротьбу за справедливість, за своє соціальне і національне визволення.
Значні зміни стались в селищі за роки Радянської влади. У Ворохті є два клуби, середня і початкова школи, чотири санаторії, лікарня, комбінат побутового обслуговування, великий лісокомбінат. Трелювальниця Ворохтянського лісокомбінату Пелагія Поляк нагороджена за свою самовіддану працю орденом Леніна. 14 бригад комбінату бореться за право носити високе звання колективів комуністичної праці.
