| Вівторок, 30.04.2024, 18:12 | Головна | Реєстрація | Вхід |
Відпочинкова садиба "Ґруник" Котедж "Карпатська тиша"           | |
Меню сайтуПошукСтатистикаОнлайн всього: 1 Гостей: 1 Користувачів: 0 |
 Історичний нарис
Розповідають, що у 1132 р. Польський князь Болеслав Кривоустий, розбитий галичанами, пробирався крізь безлюдні болотисті землі, де панував тільки дикий звір. Разом з кількома лицарями шукав він для себе сховища на цьому безлюдді. Так добрався він аж до млина над Золотим Потоком. Мельник радо прийняв лицарів у своєму домі. Коли в країні все заспокоїлося, князь вирушив до Польщі. Мельник згідно з традиціями гостинності провів його, показуючи найближчий шлях. Князь зворушений його гостинністю і бажаючи чимось віддячити йому, сказав такі слова : «Болеслав, князь польський, у твоєму домі знайшов безпечний притулок. У пам'ять цієї події роблю тебе шляхтичем», - і вказуючи на хрест, нижнє рамено якого було відламане, - «а це буде твоїм гербом».Мельник з подиву впав на коліна і благав у Творця щасливої дороги для князя, який зникав удалині, та благополуччя для своїх облагороджених нащадків.Такою є легенда виникнення герба Потоцьких «Пилява» - пів третини білого хреста на блакитному полі. [1] Місто було названо ним Станіславов, для вшанування пам'яті свого батька чи в честь свого молодшого сина Станіслава, точно не відомо. Перші згадки про Станіславов як місто, з'являються 1662р. коли воно одержало Магдебурзьке право (Магдебурзьке право - загальна назва особливого статусу самоврядування в Центрально-Східній Європі на зразок привілеїв, вперше запроваджена в саксонському місті Магдебург у 1188р.), тобто населенню дозволялось створити свої органи самоврядування, цехи та ремісничі спілки, сповідувати свою релігію. Щоб певніше встановити порядок і свободи міста засновник звернувся до польського короля Яна Казимира, який 14 серпня 1663 р. не тільки згодився підтвердити наданні місту привілеїв, але крім того дозволив міському уряду у спірних і сумнівних справах звертатися до королівського суду. І враховуючи великі заслуги родини Потоцьких, король призначив гербом міста родинний герб - фортечну браму з трьома баштами і пів третиною хреста всередині. У той час небезпечно було залишати місто без фортифікацій і засобів, необхідних для оборони, тому засновник міста з немалими витратами зводив навколо фортеці мури та насипав вали. Під керівництвом французького інженера-фортифікатора Франсуа Корассіні з м. Авіньйона розпочалось будівництво міцної шестикутної фортеці з бастіонами. В місті було дві брами: північна, або Галицька, і південна, або Тисменицька. І стільки ж мостів було зведено через рів , що дозволяли війти до міста. Ці брами були вмуровані у вали, на яких вдень і вночі вартувала міська сторожа. Таким чином Станіславов, з його добре укріпленою фортецею вважали воротами до всього Покуття. [8] XVIII століття ознаменувалося тяжкими випробуваннями для міста. Місто переходило з рук в руки польським, російським та австрійським військам. Але у 1772 році містом остаточно заволоділи австрійські війська і аж до 1918 році місто перебувало під їхньою владою. Хоч час був і важкий, все ж місто зростало. В цьому столітті був збудований новий єзуїтський костьол і у 1767 побудовані солодовий і пивоварний цехи, які ще недавно знаходились по вул. Новгородській, 49. В ті часи околиці Станіславова дуже нагадували села з полями та пасовищами біля хат. Тому по мірі зростання міста з'являються і нові вулиці: Галицька, Тисменицька, Зосина Воля (тепер вул. Євгена Коновальця), Заболотівська. Всього тоді у Станіславові налічувалося 268 будинків. Друга половина XIX століття відзначилася для нашого міста швидким розвитком промислових відносин та створенням великих підприємств. У тих часах беруть початок локомотиворемонтний завод,лікеро-горілчане об'єднання, шкір фірма «Плай». Чималий поштовх цьому дало прокладення залізниці. 1 вересня 1866 року до Станіслава прибув перший поїзд. XX століття пройшло найбільш бурхливо в житті міста. На початку століття в місті було збудовано духовну семінарію, приміщення української гімназії, тенісний корт, великий торговельний центр "Пасаж" Гартенбергів. В часи першої світової війни місто стало ареною бойових дій і було сильно зруйновано. В кінці серпня 1915 року після марної спроби утримати місто австрійські війська відступили і до Станіславова увійшла російська армія. До 1918 році наше місто переходило з рук в руки.13 листопада 1918 року було оголошено про утворення Західно-Української Народної Республіки (ЗУHР). Станіславов став центром військового округу ЗУHР. 11 червня 1920 року До міста приїхала представницька делегація країн Антанти, щоб підписати меморандум про приєднання Східної Галичини до панської Польщі. Край наш офіційно почали називатися Малопольщею. 9 листопада 1962 року місто відзначило своє 300-річчя з часу заснування. Тоді воно і було названо, в честь письменника Івана Франка, який бував тут у друзів і декілька раз читав свої твори. З того часу місто Станіславов канув в лету, і від тоді отримав сучасну назву - Івано-Франківськ. |
 | |
| Котедж "Карпатська тиша" Copyright grunyk.ucoz.ua © 2024 |  |