Понеділок, 25.09.2017, 21:46Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Пошук

Логін:
Пароль:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Весілля на Гуцульщині

     Весілля на Гуцульщині

Гуцульське весілля, як казка. Навіть в теперішній час гуцули дотримуються своїх традицій. Вони й досі вдягаються у національний одяг, прикрашають своїх коней. В день весілля нареченого і наречену супроводжують бояри, дружби, дружки, світилки, свати, старости. Весілля повне веселих і жалібних пісень, танців, ігор, забав, жартів, дотепів. Жодне весілля не обходиться без короваю чи калачів, вишиваних чи тканих рушників, букетів, які чіпляють на одяг гостей і гільця чи деревця. Точно визначеного часу для дня весіль не встановлювали, єдине, що сватання і заручини відбувались переважно навесні, літом, восени, рідше взимку, а весілля намагались справляти до Великого посту. Під час будь-якого посту справляти весілля категорично заборонялось. Найпершою ознакою на Гуцульщині, коли приходили свати, було «давати рушники», що традиційно означало готуватися до весілля. Закріпленням шлюбу було і є «стати на рушник». За давнім звичаєм, найкращі калачі дарують молодим на вишиванім рушнику, з побажанням, щоб їхнє життя було заможним і красивим. До церкви молодята їдуть на конях.

 

Вперше гуцульське весілля  задокументував етнограф Володимир Шухевич.  Науковець вивчав Гуцульщину впродовж сорока років. У 1902 році вийшов друком третій том його праці «Гуцульщина», в якому було докладно описане це дійство. Наші кореспонденти мали нагоду переконатися, що відтоді церемонія не дуже змінилася. «Весьилє» — це карнавал, тривале свято радості й любові, яку особливий карпатський народ гуцули щедро дарує усім.

Кількість запрошених сягає 300-х осіб і вражалє енергетикою і обрядодіями. Весілля супроводжується грою троїстих музик, хоча музикантів може бути більше. Традиційно інструментарій такий: фуярка або сопілка, цимбали, скрипка і бубон. Інколи використовують баян, з духових інструментів — кларнет і навіть саксофон. Окремої уваги заслуговують танці, які, немов гірський потік, підхоплюють і несуть з собою.

Коли переглядаєш старі фотографії , з’являється стійке відчуття, що зафіксоване на них нікуди не поділося, не минуло, воно триває досі, просто наша свідомість уже деінде. Усе, що з нами коли-небудь було, — реальне, як світло зірок, що згасли тисячі років тому. Це світло існує для нас тут і зараз. Отже, вони самі — тут і зараз. Усе, що з нами було, — завжди тут і зараз. Усе триває, і якби можна було це раз і назавжди усвідомити, може, ми могли б стати досконалішими. Хоча куди вже далі… Кожен куточок нашої України, має свою споконвічну традицію. Про традиції гуцульського весілля мова піде нижче.

Коли батьки парубка підшукають для нього відповідну пару (а весілля майже завжди залежить від батьків, бо вони дають віно, основу нового господарства), або коли парубок сам підшукає собі дівчину, то сходиться родина на нараду, вибирають з-поміж себе двох старостів і ці йдуть до батьків дівчини. Коли старости виложать справу сватання батькам дівчини, то відповідь може бути: шо дівчина "ще замолода до подружжя”, а це означає відмову, або що вони обдумають справу і дадуть їм відповідь. Це знак, що батьки дівчини ставляться прихильно до цієї справи. Коли батьки дівчини повідомили про згоду на подружжя, тоді старости разом з парубком ідуть ще раз до батьків дівчини і там обговорюють справу "віна”.

Старости виявляють віно жениха й питають батьків дівчини про її віно. Не раз такі торги за віно тривають дуже довго, бо старости намагаються "натягнути” батьків дівчини якнайбільше. Залагодивши і цю справу, кличуть дівчину, щоб вона сказала, чи погоджується вийти заміж за тут присутнього парубка. Якщо вона погоджується, то перев’язує старостів рушниками і від цього часу вони вважаються "зарученими”. Після цього дівчина разом із своїми батьками йдуть до родичів парубка на ОБЗОРИНИ, щоб батьки дівчини остаточно вирішили, чи варто віддавати дівчину за цього парубка, щоб свою дитину "не втопити і не зав’язати їй світу”. При цій нагоді також батьки парубка намагаються довідатися, як дівчина заховується в господарстві. Якщо обзорини випадуть добре, то батьки заручених тут же "запивають СЛОВО”. На слові, крім віна, обговорюють ще багато інших справ, як, наприклад, кому з родини молодого молода має давати дари під час весільних обрядів, хто має платити шлюб і т. і.

Незабаром батьки разом з дітьми "несуть до пан-отця на заповіди”. Як "честь” для пан-отця, батьки молодого несуть пару калачів і "гуску” (топку) соли, а мама дівчини курку. Заким пан-отець "запише їх на заповіди”, то питає іх молитви, бо коли вони не знають молитов, то хто тоді навчить молитов їхніх дітей? Якщо діти знають молитви, тоді батьки платять певну таксу і пан-отець виголошує в трьох наступних неділях заповіди і закликає, щоб кожний, хто знає про яку-небудь перешкоду для цього шлюбу, зголосив це в парафіяльній канцелярії. Якщо ніхто таких перешкод не зголошує, тоді установляється час весілля. Коли парубок або дівчина, або й обоє, молитов не знають, тоді пан-отець посилає їх до дяка, щоб той навчив їх молитви (розуміється за певною заплатою), і аж по повному іспиті з молитов починається оголошення заповідей.

За час оголошення заповідей обидві родини вибирають собі потрібних помічників для переведення весільних обрядів. Парубок вибирає собі матку, а дівчина батька весільних. Батько й матка весільні мусять добре знати весільні обряди й звичаї, бо вони є відповідальні за добре переведення весілля. Далі, парубок вибирає собі дружбу, одного із своїх найкращих товаришів, а дівчина вибирає собі з-поміж своїх товаришок дві дружки. Також вибирають ще одного молодого хлопця, що його звуть "ходаш”. Ходаш виконує всі справи, коли треба ходити, як от: нести дари до молодого чи молодої, нести барвінок до молодого, деревце до молодої і т. п.

А також вибирають одну молоду дівчину "світивку”; вона під час певних весільних обрядів стоїть позаду молодих із засвіченими свічками. Призначають також молодих чоловіків на боярів та жінок, що на весіллі приспівують — це свашки. Підшукують ще по три жінки, щоб шили чи плели вінок. Ці жінки мусять бути чесними господинями, жити з першим чоловіком, не бути вагітною і, самозрозуміло, вміти шити чи плести вінок.

Напередодні весілля як дружки, так і дружба мають дуже важливі завдання. Дружки мають назбирати досить гарного зеленого барвінку на обидва вінки для молодого і молодої. Половину назбираного барвінку лишають для молодої, а другу половину посилають ходашем до дому молодого. В деяких селах разом з дружками ходить збирати барвінок і сама молода. Дружба мусить підшукати й принести весільні деревця для обох молодих. А підшукати такі деревця дуже тяжко, бо весільне деревце мусить бути вершок молодої ялички з чотирма рядками по чотири крачки. Тим часом, в більшості, один із чотирьох рядків має тільки три, або аж п’ять крачків, тож на деревце не годиться. Придбавши такі два деревця, дружба посилає одне ходашем до дому молодої, а друге залишає для молодого. Коли молода походить з іншого села, то деревце для неї підшукує брат молодої, або інший родич.

У місті відбуваються весілля звичайно по середах, четвергах і п’ятницях і то переважно під час зимових м’ясниць. Дуже рідко відбуваються тут весілля в суботу, неділю і понеділок, а це з тієї причини, що часом під час весілля потрібно рубати дров, різати кури, або навіть вепра чи барана (якщо прийшло більше- гостей, як сподівалися), а в неділю такі роботи — це великий гріх. Причиною, що гуцульські весілля відбуваються переважно зимою, буває те, що іншим часом гуцули зайняті роботою при сплавах дерева (дарабах), в бутинах та сінокосами.

Гуцульське весілля у буковинських Карпатах триває, як уже сказано, звичайно три дні:

Перший день: шиття чи плетення вінків, запрошення родини й сусідів на весілля, а вечором забава для молоді з музикою і танцями. Цей день зветься загально "Заводини”.

Другий день: шлюб і повниця в молодої.

Третій день: пропій у молодого і приношення молодій "обіду”.

Люди відходять, народжуються нові, й велике гуцульське весілля триває. Біда там танцює шалену «гуцулку» з радістю й любов’ю до життя, поруч із весільним деревцем там буяють гірські полонини. Але там ще вміють ділитися останнім, там ще не затьмарює людям світу. Тому і присмерк цього світу не здається там таким очевидним.

Гуцульський край  ЗМІСТ

 

 






Котедж "Карпатська тиша"
 

Copyright grunyk.ucoz.ua © 2017 |