П`ятниця, 24.11.2017, 17:55Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Пошук

Логін:
Пароль:

Статистика


Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Художня вишивка

Художня вишивка


 Вироби майстрів української народної вишивки збереглися до нашого часу з кінця XVIII   початку

XIX століття завдяки тому, що у 1780-1790 роках сформувався погляд на них як на витвори мистецтва. Однією з особливостей української вишивки є яскраво виражена самобутність окремих етнографічних регіонів. На Прикарпатті Покуття, Бойківщина, Гуцульщина, Опілля мають свої характерні орнаментальні мотиви і композиції, кольорову гаму, специфічну техніку виконання.

Вишивка як вид орнаментального мистецтва застосовується для оздоблення народного костюма, оформлення інтер'єру. Традиційний побутовий костюм поєднує в собі мистецтво узорного ткацтва, крою, різноманітного оздоблення. У комплексі художньо-виражальних засобів вишивка займає провідне місце. Нею прикрашали одяг з домотканого лляного, конопляного полотна, грубуватого сукна, шкіри. Це були сорочки, керсетки, спідниці, фартухи, пояси, головні убори.

Характер візерунка залежав від призначення одягу. Особлива увага приділялась вишивці сорочки: на будень -просто, скромно, на свято - складніше й багатше. Вишивкою оздоблювали оглядові частини сорочки - рукави, поділ, пазуху, комір тощо.

Для Покуття характерні сорочки "чорнєнки", які носили заміжні жінки, і "чорвонєнки", що вдягали дівчата. Вони здебільшого орнаментовані геометричними мотивами, які вкривали все поле рукава. Варіанти червоного кольору в різних селах Покуття мали свої відмінності. У Стецевій переважав помаранчевий відтінок, у Воронівці - темно-вишневий. Улюбле­ний візерунок - композиція з чотирикутників. Показово, що на Покутті чоловічі портяниці й жіночі сорочки збирали у дрібні складочки (рісили), що створювало додатковий ефект.

Особливістю народної вишивки Покуття є побутування у селах Русові, Микулинцях, Залуччі, Виденові Снятинського району вишивки білим по білому. Це переважно геометричний орнамент - ромбовидні мотиви, ламана лінія, восьмипроменева розетка, виконані лиштвою, штапівкою, вирізуванням, ви к о л ю в а н и я м. П о д о л, рукави сорочки оздоблювалися смугами мережок, з'єднувальні шви змережувались "кривульками" вишневого кольору, які поєднувались із вишивкою білим по білому. Водночас у Снятинському й Тлумацькому районах трапляються сорочки, вишиті чорним кольором, які носили виключно старші жінки.

Для Бойківщини типовим|явищем є декоративне призбирування в брижі біля горловини та зап'ястя. По брижах вишивали геометричні узори вовняною ниткою натурального кольору, пізніше - чорною. З появою бавовняних ниток поширюються синьо-червоні кольори. В кінці XIX століття ця гама змінюється на різнобарвну. Найскладнішою була вишивка на уставках, а оздоблення на манжетах і передній частині стану повторювало мотиви уставки. Характерне вишивання скісними й прямими стібками на зібраних складочках, вирізування й виколювання, пізніше - хрестик, гладь, низинка. В одному виробі могло поєднуватись кілька технік. Для бойківських орнаментів типовий візерунок, утворений із простих лінійних мотивів, прямих і скісних, ламаних і зубчастих ("кривулі", "зубці", "кіски"). Тради­ційними є стрічкові композиції з ряду прямокутників, ромбів, квадратів, вишиті у червоно-синій гамі.

Особливою   виразністю  відзначаються   вишивки Гуцульщини. Кожний район, навіть село мав своє художнє обличчя, улюблену кольорову гаму. Колорит яворівських вишивок червоний, підсилений жовтим, зеленим та чорним. Найпоширеніші мотиви|- "скриньки", "головкате", "сливовий", "сосновий". Вишивки Брусторів барвистіші, в них переважають голубі, зелені, сині кольори, у верховинських гуцулів домінує чорний з вкрапленням фіолетового. У Пістині вишивали червоними, оранжевими та чорними нитками. Геометричний орнамент виконувався низзю, хрестиком, стебнівкою, штапівкою та мережками.

Місцевою своєрідністю відзначаються вишивки Космача, виконані півхрестиком, хрестиком у жовтогарячій гамі. На відміну від гуцульських вишивок інших осередків, в яких орнамент всуціль вкриває поверхню рукава, тут основну увагу  в жіночих сорочках зосереджено на вишивці уставки, шо горизонтальною смугою виділяється на білому тлі рукава.
Геометричні орнаменти утворюються з міцно з'єднаних між собою дрібних форм, в основі кожного з них лежить зображення провідного мотиву ("черешневий", "баранковий", "качуровий"). Щедро, барвисто, з великим художнім смаком прикрашають на Гуцульщині верхній одяг: кептарі, сердаки, кожухи. Широко використовується вишивка і для оздоблення речей домашнього вжитку - рушників, скатертин, доріжок, серветок, фіранок.      Своєрідною є вишивка Опілля. Оригінальні чоловічі й жіночі сорочки оздоблені рослинним орнаментом. В його основі - стилізовані шести-, восьмипелюсткові квіти, доповнені трилисником, виконані технікою двобічної гладі. Центри квітів, поле навколо них заповнені виколюванням -кружечками з дірками. Такі кружки, розміщені у два-три ряди по краях коміра, манжетів, пазушного розрізу, створюють ажурну рельєфну облямівку. У вишивці використовуються й інші шви: стебнівка, стеблевий, тамбурний, обметувальний. Вишивка виконана в двох-трьох кольорах (наприклад, у червоному, оранжевому, синьому).!

Багато взірців свідчать про побутування геометричних вишивок із зображенням ромбів, квадратів, дуг та різних варіантів їх розробки. Вишивка багатобарвна, техніка виконання - хрестик, лиштва, штапівка.

Сьогодні вишивка розглядається як важлива художня цінність, що виконує естетичну, пізнавальну, комунікаційну функції. Це показовий вид мистецтва, який зберіг, доніс до нас і надалі розвиває орнаментальну культуру народу.

Гуцульський край  ЗМІСТ







Котедж "Карпатська тиша"
 

Copyright grunyk.ucoz.ua © 2017 |