Вівторок, 30.04.2024, 22:51Головна | Реєстрація | Вхід

Меню сайту

Пошук

Архів записів

Логін:
Пароль:

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
Костел Пресвятої Діви Марії

З будівництвом міста-фортеці Станіславова, що мало забезпечити безпе¬ку його мешканців перед нападами ворогів і мирний розвиток ремесел та торгівлі, виникла потреба у духовному забезпеченні жителів. У 1669 році Єнджей Потоцький добився заснування римо-католицької колегіати, а при ній трьох прелатів і трьох каноніків, тобто підніс її до значення єпископської кафедри, якою вона фактично ніколи не стала. Одночасно фундатор зобов'язав їх відкрити при костьолі публічну школу, яку дехто із істориків нашого міста безпідставно і надто шумно називав «Станиславівською академією», хоч вона була тільки філією Краківської академії. Тут навчалося до 200 учнів відповідно до програми західноєвропейської школи такого типу. Вона проіснувала майже сорок років, поки  її  не  замінила  єзуїтська  колегія.
Спочатку римо-католицька колегіата була дерев'яною, а у 1672 році по¬чалося будівництво мурованого костьолу за проектом і керівництвом італійських інженерів-фортифікаторів Ф.Корассіні з Авіньйона і К.Беное. В основному будівництво колегіати було закінчено у 1703 році. Це був тринефний костьол з трансептом (поперечні нефи, що під прямим кутом перетинають головний поздовжний неф) у стилі бароко. Фасад з барочним фронтоном та двома симетричними баштами  та доричними і корінфськими   ордерами. [7]
У 1718 році сеймик у Галичі ухвалив податок із населення краю до оз¬доблення костьолу. До 1737 року були встановлені бокові розкішні барокові вівтарі (два надвівтарні бальдахими збереглися до нашого часу), виконана декоративна ліпка. У др. половині XVIII ст. скульптор Матвій Полейовський (прибл. 1720-пр. 1800) прикрасив колегіату барочними скульптурами (одна чи дві виставлені у художньому музеї, інші зберігаються у церкві Пантелеймона у с. Шевченкове Галицького району). У 1877 році костьол розписав Еразм-Рудольф Фабіянський (1826, м. Житомир. — 17.VІІ.1892, Краків), що через п'ять років були частково знищені під час пожежі будівлі. Здається, їх знову ви¬конав Е. Р. Фабіянський. У XIX ст. для зміцнення стін були встановлені контрфорси. 12 вересня 1863 року до 200-річчя облоги Відня турками і за¬гибелі Станіслава Потоцького, сина Андрія Потоцького, «на час виправи під Відень віце короля, засновника Станіславова» (як викарбовано на новій меморіальній дошці), по обох сторонах вхідних дверей до колегіати були встановлені дві пам'ятні таблиці — українською і польською мовами. У 1933 році польська дошка була відновлена і встановлена між контрфорсами по правій руці від входу, а українська — знищена! Така у цей час була шовіністична політика польських окупантів. Перед контрфорсами, на висоті другого поверху можна   побачити   герб   Потоцьких.
У 1945 році перед закриттям колегіати вона мала приблизно такий внутрішній вигляд. По обох сторонах величавого вівтаря у стилі рококо зна¬ходилися розкішно різьблені лавки з високими опертями для каноніків, а перед вівтарною частиною — вхід у крипту, тобто усипальницю роду Потоцьких. Зараз тут можна побачити дитячу гробницю і порожній та частково пошкод¬жений   саркофаг  однієї   із  дружин   роду   Потоцьких..   Та  й   крипта   порівняно невелика. Як згадують старожили, вони бачили її значно більшою влітку 1938 року, коли крипта була відкрита для публічного відвідування у зв'язку із коронацією чудотворної ікони Богоматері у вірменському костьолі. Можна думати,   що   у   післявоєнний   період  її  замуровано. [3]
Зразу ж монументальним головним вівтарем у бічних нефах під згадани¬ми бальдахимами знаходилися величні вівтарі Св. Юзефа (Йосипа) і Св.Вінцента (Вінсента). Крім настільного розпису Е. Р. Фабіянського і дерев'яних з бага¬тою позолотою скульптур М. Полейовського, колегіата була ще прикрашена мармуровими скульптурами (частина з них тепер зберігається в Олеському замку на Львівщині), багато різьбленими спові-дальницями і казальницею роботи майстрів відомого різьбярського цеху у М.Ярославі. А на хорах над головним входом звучав особливої мелодійності орган (вперше зазвучав 11 листопада 1900 року, коли на ньому грав професор з Дрездена Тепфер), що в цілому сприяло духовному піднесенню віруючих. На жаль, вся ця краса була по-варварськи знищена войовничими атеїстами «батьками міста», у післявоєнний час. У серпні 1993 р. були завершені реставраційні роботи, були відновлені розписи Е. Р.Фабіянського,   що до  цього  часу   були   замальовані.
Першого удару костьолу Пресвятої Діви Марії було завдано у 1965 році, коли у зв'язку з передачею костьолу під геологічний музей інституту нафти і газу був проведений необхідний ремонт. Що не вдалося врятувати, було знищено або спалено. У 1966 році тут було відкрито згаданий музей, переведений сюди із Львівського політехнічного інституту. Хоч за своїми ба¬гатствами (тільки зразки сто кольорів мармуру!) геологічний музей став не тільки навчальним, але й науковим центром Прикарпаття, все ж таки зберігання унікальних мінералів, рудних і нерудних корисних копалин не сприяло збереженню унікальної архітектурної пам'ятки. Тому із спорудженнях корпусів інституту нафти і газу на вул. Карпатській музей було перенесено у головний корпус.
18 травня 1980 року після ремонту у костьолі був відкритий Художній музей, що за короткий час перетворився у багатющу скарбницю українського професійного та народного мистецтва. Серед його 70 тисяч експонатів можна побачити унікальні картини, гравюри і скульптури наших відомих митців — М. Бринського, В. Касіяна, І.Остафійчука, Я.Пстрака, П.Сахра, Г.Смольського, М.Фіголя та багатьох інших професійних і народних художників. Тут часто відбуваються цікаві виставки, напр., картин Опанаса Заливахи. Працівники музею багато зробили і роблять для пошуків, вивчення та реставрації творів мис¬тецтва, наближення їх для народу. Тут працюють мистецтвознавець і поет М. Аронець та М.Якибчук, автор-упорядник альбому «Івано-Франківський художній музей» (К., 1989). У серпні 1993 р. відкрився музей сакрального мистецтва Галичини. Ззаду колегіати-музею розташований 2-поверховий буди¬нок, мабуть, також XVIII ст., в якому знаходилася консисторія і проживали римо-католицькі священики. У післявоєнний період тут знаходився гуртожиток, а  з   1990  року   зберігаються  експонати  Художнього  музею. [7]
Костел Пресвятої Діви Марії має важливе значення для розвитку пізнавального туризму в м. Івано-Франківську. А особливо художній музей який знаходиться в ньому. Тисячі туристів кожного року відвідують його. В даному музеї працють науковці, які досліджують цінність Костелу для розвитку пізнавального туризму. Проте він не повністю використовує всі свої туристичні перспективи. Наприклад мала кількість екскурсій, нестача інформації, потреба в реклами (брошурки, газети і т.д). Отож я вважаю що можна внести певні зміни і покращення у роботі даного костелу.






Котедж "Карпатська тиша"
 

Copyright grunyk.ucoz.ua © 2024 |