Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

Меню сайту

СТЕЖКАМИ КАРПАТСЬКОГО ПАРКУ

ЕКОЛОГО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА "СТЕЖКА ДОВБУША"

Довжина маршруту - 4 км. Тривалість переходу - 4 год. Висота над рівнем моря: поч. точки - 570 м, кін. точки - 800 м.

Художньо-меморіальний комплекс "Стежка Довбуша" - створений в місцях, овіяних легендами, зв'язаними з іменем ватажка карпатських опришків-Олекси Довбуша. Маршрут починається в заповідному урочищі "Дрибка" Ямнянського лісництва, неподалік від "Каменя Довбуша", пролягає поміж скелями і виходить на хребет Горган Запрутський.

ЕПС проходить по місцях, де в 1738-1745 роках діяли побратими славнозвісного 0. Довбуша. У літопис історії українського народу галицьке опришківство увійшло яскравою сторінкою боротьби проти соціального і національного поневолення. Ім'я О. Довбуша стало поряд з відомими іменами героїв українського народу У. Кармелюка, Л. Кобилиці.

Ця місцевість відноситься до Зовнішньо-Карпатської області. Розта¬шована на правобережжі ТІ руту. Розповсюджені тут ямненські пісковики звужують долину і зумовлюють круті схили. Саме тут відкривається .мальовничий вид на каньйон Пруту та на присілок Ямна. Нас оточує змішаний ліс. Тут можна відмітити буково-ялицево-смерекові фітоценози. Основними лісоутворюючйми породами є бук лісовий, смерека, ялиця біла. З правого боку зустрічається унікальне зростання граба звичайного. Це верхня межа ареалу граба - 500 м н.р.м. Особливий інтерес представляє реліктова сосна - найдавніша з усіх видів, чутливий індикатор чистоти повітря. По стежці зліва і справа видніються кущі малини, ожини, а в кінці маршруту - поширена чорниця. Лінія маршруту перетинає відкриті поляни, грибні та ягідні місця.

Багатий та різноманітний світ тварин. Тут можна побачити ящірку прудку та живородячу, гадюку звичайну, із птахів зустрічаються дятел строкатий, жовна, сойка, шишкар сосновий, рябчик. Із ссавців поширені козуля, кабан, лисиця, борсук, тхір. Гризуни представлені зайцем-русаком, білкою карпатською, сонями: горішниковою і лісовою, мишівкою, мишою жовтогорлою, полівкою сніговою.

Стежка промаркована. Формат марки нормальний, колір марки -горизонтальні смуги білого кольору, в центрі — зелена смуга. Стежка обладнана малими архітектурними формами.

НАУКОВО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА "ВЕРШОК - ЖБИР"

Довжина стежки - 2500 м. Триєдність переходу - 1,5 год.

Науково-пізнавальна стежка (НПС) розташована в Підлканівському лісництві. Починається вона біля рекреаційної зони "Закуток" і проходить через смерековий ліс, серед якого розташоване верхове голоценове болото. Проходячи лісову галявину, знову заходимо в смерековий ліс, а, відтак, на колекційну плантацію клонів модрини, що закладена в 1968 році з метою збереження клонів для генетичних і селекційних досліджень та заготівлі живців для розмноження. Тут зростає модрина сибірська, даурська, Сукачова, європейська та інші. Лісова "ділянка охороняється як особливо-цінний об'єкт генетичного фонду Карпат.

Далі по маршруту заходимо в природне високопродуктивне насадження ялиці білої, яке є базою по вивченню популяційної мінливості шишок, а також збору та висіву насіння в розсаднику "Підліснів".

Тваринний світ лісового поясу досить різноманітний.-Він представлений різними видами ссавців - білка карпатська, їжак, заєць-русак, лисиця, рідше трапляються тхір чорний та куниця лісова. Із пернатих можна побачити канюка, яструба'-перепелятника і тетерев'ятника, горіхівку. Із земноводних зустрічаються саламандра плямиста, тритон карпатський, жерлянка жовточерева. --■

Дорога перетинає потік, на правому березі якого - відслонення карпатського"" флішу, яке є своєрідною сторінкою в геологічному літописі Карпат. Проходячи далі, відкривається вид на архівну плантацію клонів смереки, ялиці і дугпасії. Туттакож закладені плантації насіннєвого походження ялиці одноколірної, сосни Веймутової. Цей об'єкт служить для генетично-селекційних досліджень мінливості ялиці білої.

По лісогосподарській дорозі сходимо на селекційний пункт (с/п)"Підліснів", який був створений в 1973 р. До сфери його діяльності входять: добір та атестація плюсових дерев, заготівля та вегетативне розмноження вихідного матеріалу, добір клонів для закладення плантацій та ведення контролю за ними, техпропаганда лісової селекції. Кінцева мета роботи с/п - створення сортів-популяцій клонів головних лісоутворюючих порід карпатської смереки, ялиці білої, модрини, дугласії, тиса ягідного. Крім цього ведеться добір та розмноження шляхом укорінення рідкісних і декоративних форм для озеленення (туя, ялівець, самшит, дейція, бузки).

НПС промарковано. Формат марки нормальний, колір марки — горизонтальні смуги білого кольору, в центрі — червона смуга. Маршрут обладнано малими архітектурними формами.

ЕКОЛОГО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА "НА ЯВІРНИК"

Довжина стежки - 4250 м. Тривалість переходу - 4 год. Висота над рівнем моря: поч. точки — 650 м, кін. точки - 1221 м.

Стежка розташована в Женецькому лісництві. Проходячи серпантином, охоплює природні комплекси з різноманітними ландшафтами лісового і субальпійського поясів і розміщений в зоні регульованої рекреації лісництва; Починається маршрут біля контори Женецького лісництва. її нижня частина розташована на схилах обвально-осипного зносу, крутизна якогов деяких місцях досягає 50-60°. Схили вкриті брилами, щебенем, валунами, що відносяться до дрібних гравітаційних типів рельєфу. Весь подальший, маршрут проходить по схилах інтенсивного площинного змиву. Серед дрібних форм рельєфу переважають яри, гірські звори, промивини, обвали та зсуви. Хребет та вершина, на яку виходить стежка,тіриймають округлу форму, часте розповсюдження мають кам'яні розсипи-.

Враховуючи певні кліматичні показники, на даній території виділенотри термічні зони: помірну (650-850 м н.р.м.), прохолодну (850-1200 м н.р.м.) та холодну (до вершини Круглоявірника - 1221,6 м н.р.м.) Проходячи маршрутом ЕПС, потрапляємо в смереково-березовий ліс, з участю сосни звичайної реліктової.. На віддалі 600. м від початку маршруту насадження переходять у смереково-ялиново-сосновий праліс, середній вік насаджень якого 130 років. Лісовий масив у середній частині маршруту (до 2100 м від початку) представлений природно відновленим 140-літнім буково-ялицево-смерековим лісом з елементами пралісу. Досягши висоти 1220 м н.р.м., стежка виводить на приполонинну лісову луку Явірник, загальна площа якої 9,2 га. Трав'яне покриття представлене наступною субальпійською рослинністю: кострицею, арнікою гірською, билинцем комарниковим. З представників тваринного світу тут можна побачити саламандру плямисту та жабу трав'яну. З птахів - сойку, горіхівку, різновиди синиць, дроздів, вівчариків, малинівку. З ссавців - білку звичайну, лисицю; сліди діяльності парнокопитних: свині дикої, козулі, оленя благородного. На полонині Круглоявірник з птахів можна побачити канюка, тинівку лісову, сорокопуда.

Маршрут промарковано. Формат марки нормальний, колір марки -горизонтальні смуги білого кольору, в центрі - голуба смуга. Маршрут обладнано малими архітектурними формами.

ЕКОЛОГО-ПІЗН А ВАЛЬНА СТЕЖКА "ЖЕНЕЦЬ-ХОМ'ЯК"

Довжина стежки - 5350 м. Тривалість переходу - 3 год. Висота над рівнем моря; поч. точки - 650 м, кін. точки - 1350 м.

ЕПС починається біля контори Женецького лісництва і проходить по території рекреаційно-господарської і заповідної зон, охоплюючи природні ландшафти з багатим рослинним покривом лісового поясу, криволісся та кам'янисті розсипи однієї з найвищих вершин Горган - г. Хом'як (1545 м н.р.м). Більша частина ЕПС (3 км) проходить по високій заплаві р.Женець: При проходженні маршруту спостерігаються три різні біотопи. У водоймах, на протязі цієї половини стежки, з земноводних зустрічаються карпатський та альпійський тритони. Типовими птахами гірських потоків є плиска гірська та оляпка. Ссавці в цьому районі представлені хижаками, які живляться дрібними представниками водної фауни. Це - видра річкова, норка європейська, горностай. У буковому лісі зустрічається червонокнижний вид карпатської фауни - саламандра плямиста. Птахи представлені сойкою, зеленим дятлом, горіхівкою, дроздами: співочим та горобинником. З ссавцю зустрічається олень благородний, козуля, куниця лісова, білка карпатська, соня горішникова, нориця руда. Полонина Хом'як - наступний етап маршруту. З плазунів тут можна зустріти ящірку живородячу. Серед птахів найбільш представлені крук, дрізд, глухар.

- Більшу частину маршруту нас супроводжує буково-ялицево-смерековий ліс з поодинокими деревами явора, берези, віком 85 років. Закінчується маршрут виходом на вершину г.Хом'як через зарості жерепу. Відокремлене положення і значна висота вершини Хом'як дає можливість спостерігати краєвиди, які своєю протяжністю перевищують досі описані. В найближчому сусідстві, на півночі, бачимо хребет Явірник, Синячку, на північному заході -вершину Синяка, на сході - хребет Ліснів, за ним - хребет Рокити з Лисиною Космацькою. На останньому, на півдні зауважуємо Чорногірські вершини -Петрос і Говерлу, на південному сході - близьку ворохтянську Магуру.

Маршрут промарковано. Формат марки нормальний, колір марки — горизонтальні смуги білого кольору, в центрі - голуба смуга. Маршрут обладнано малими архітектурними формами.

ЕКОЛОГО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА "ПРИПІР-ЗАРОСЛЯК"

Довжина - 2000 м. Тривалість переходу- 1 год. Висота над рівнем' моря: поч. точки - 1155 м, кін. точки - 1300 м.

ЕПС починається на правому березі потоку Припір на віддалі 80 м від його впадання в р. Прут. Маршрут проходить по території Говерлянського заповідного лісництва і охоплює природні комплекси лісового поясу. Середній похил стежки складає 75°.

Стежка розміщена в межах Чорногірської структурно-фаціальної зони і,

по мірі її проходження, перетинає відклади крейди, що виходять тут на

поверхню. Від початкової точки на проміжку 650 м простежується

середньоритмічний фліш, з переважанням склуватих пісковиків

нижньошипотської підсвіти, яка простежується на ділянці 800-1100 м н.р.м.

Південніше (900 м), до закінчення маршруту, залягають масивні і

товстошарові пісковики з горизонтами червоних аргілітів і пакетами мергелів

чорногірської світи.      .

Територія, по якій прокладено маршрут ЕПС, розміщена в умовах помірно-континентального клімату під впливом атлантичних повітряних мас.

Стежка прокладена в поясі чистих смерекових лісів, видовийсклад яких представлений смерекою, до якої поодиноко домішується ялиця біла, а на висоті 1000 м н.р.м - зустрічається бук лісовий. По структурі смерековіліси представляють один ярус, висотою 25-30 м. Висота 100-рГчних дерев 27-30 м, а діаметр - 36-40 см. В підліску поодиноко зростає бузина червона, малина, горобина звичайна. Значно розвинутий моховий покрив, в якому панівне, місце займає зозулин льон та дикранум, а в понижених місцях—різні види сфагнуму. Трав'яний покрив бідний, представлений квасеницею звичайною, нечуй-вітром заокругленим, сольданеллою карпатською.

Так, як стежка проходить в одному біотопі, тваринний світ представлений незначною різноманітністю. Тут можна побачити саламандру плямисту, тритонів (карпатського та альпійського), ящірку живородячу, дятлів (трьохпалого та чорного), горіхівку, синиць (довгохвосту, гаїчку), сову довгохвосту, норицю руду, мишу.жовтогорлу; сліди життєдіяльності кабана та оленя благородного.

ЕПС промарковано. Формат марки нормальний, колір марки -горизонтальні смуги білого кольору, в центрі - зелена смуга. Маршрут обладнано малими архітектурними формами.

НАУКОВО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА "НА ОЗЕРО НЕСАМОВИТЕ"

Довжина стежки - 6000 м. Тривалість переходу - 2,5 год. Висота над рівнем моря: поч. точки - 1250 м, кін. точки - 1750 м.

Стежка поминається біля спортивної бази "Заросляк". Прямуючи на південь, проходимо мостиком через ріку Прут і виходимо на північно-східний хребет Пожижевської. Справа - будиночки стаціонару Інституту екології Карпат НАН "тут можна ознайомитися з гербарієм рослин Чорногори" і метеостанції. В напрямку на південний захід ідемо через гірськососнове криволісся і зарослі вільхи зеленої стежкою, яка веде на, так звану, "австрійську дорогу" між вершинами Пожижевська і Данциж, яка була побудована ще до першої світової війни. Огинаючи схили вершин Пожижевської і Данциж, виходимо на оглядову площадку, звідки прекрасний вид на Великі та Малі Кізли. Це, так звані .карл і н ги (карові гребені), де колись залягали льодовики. На верхній межі лісу (1400 М н.р.м.), серед заростей сосняку знаходиться єдине в Українських Карпатах місцезростання рідкісного бореального виду - ліннеї північної;-"

Серед полонинського різнотрав'я зустрічаються фіаЛка відхилена, арніка гірська, дзвоники карпатські, шафран Гейфеля, сон білий. Непсдалік;:'серед полонинських лук, смерекового рідколісся та криволісся, закладено монітбрингову ділянку площею близько 100 га. З полонини стежка завертає у масові угрупування чагарників, серед яких зростає карпато-балканський ендем - рододендрон східнокарпатський. У верхів'ї потоку Орендарчик маршрут проходить через зарості сосни гірськоїі віл ьхи зеленої і приводить до озера Безіменного, що під Данцижём, Звідси у напрямі на південний схід доходимо до унікальної лам'ятки природи -озера Несамовитого, розташованого у льодовиковому карі на північному схилі Гори Турнул на висоті 1750 м н.р.м. З вершини кару стежка спускається в долину потоку Несамовитого. Урочищами Малі та Великі Кізли, верхньою межею лісу повертає до біостаціонару на Пожижевській.

Завдяки переходу від лісового поясу до субальпійського тут мож^а зустріти як лісових так і високогірних лучних представників тваринного світу,; серед яких: ведмідь бурий, рись, куниця лісова, кабан, олень благородний, різні види нориць. З птахів відмічені боривітер звичайний, сапсан, глухар, тинівка лісова та альпійська, дрозди білозобий та чорний. Плазуни представлені гадюкою та ящіркою живородячою. З земноводних зустрічаються жаба трав'яна, саламандра плямиста та карпатський і альпійський тритони.

Стежка промаркована, формат марки нормальний, колір марки -горизонтальні смуги білого кольору, в центрі - зелена смуга.

ЕКОАОГО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА "НА ГОРУ ГОВЕРЛА"

Довжина стежки -10,5 км. Тривалість переходу - 5 год. Висота над рівнем моря: поч. точки - 950 м, кін. точки - 2061 м.

Маршрут починається від контрольно-пропускного пункту Говерлянського заповідного лісництва в Завоєлі і проходить по широкій лісовій дорозі вздовж долини р. Прут, яка поступово звужується і крутими схилами підходить до дороги. Майже всі ліси тут - середньовікові насадження смереки, рідше - ялиці. Поодиноко зустрічаються бук, явір. Такі змішані ліси супроводжують нас до висоти 1100 м н.р.м. В заплаві р. Прут поширені сіровільшанники. В урочищі Форещанка долина Пруту розширюється. З правого боку знаходиться форельне господарство Ворохтянського держлісгоспу. Проходячи далі по долині, дорога заглиблюється в середньовіковий смерековий ліс. Зліва від дороги, крізь стіну лісу проглядуються будиночки географічного факультету Львівського національного університету. Дорога все крутіше піднімається догори і виходить до навчально-тренувальної спортивної бази "Заросляк", від якої прямує через

ТИПОВИЙ СМереКОВИЙ ПраЛІС, ВІК ОКреМИХ Дерев ЯКОГО-200-300 РОКІВ Та ВИСОТОЮ;"

ЗО метрів.

При піднятті вверх ліс рідшає, підходимо до його верхньої межі (1400-1450 м н.р.м.) Такі приполонинські ліси характеризуються значною стійкістю до вітровалів. Це пов'язано з особливостями росту і життєдіяльності представників цього виду в екстремальних висотних екологічних умовах і тому ця полоса лісу є своєрідним фортпостом нижчерозміщених карпатський лісів, який приймає на себе сильні полонинські вітри, снігові лавини. Через -це такі ліси заслуговують всесторонньої охорони та відновлення. Зліва' вікривається вид на велику долину, де бере свій початок ріка Прут. Витікаючи із невеликого болотця по стінці верхнього кару і досягаючи його дна приймає вигляд кількох струмків, які утворюють водоспад "Гук".

З висоти 1800 м н.р.м. починаються альпійські луки. Звідси відкривається панорама на велику частину Карпат. На північ і північний захід видно хребти Горган з їх вершинами: Сивуля, Довбушанка, Горган, Хом'як, Синяк. На південний схід від Говерли протягнувся хребет Чорногора, з півдня - пролягла долина Білої Тиси, а з заходу видніється купол Петроса (2020 м н.р.м.). -.

ЕПС промаркована. Маршрут промарковано. Формат марки нормальний, колір марки - горизонтальні смуги білого кольору, в центрі - голуба смуга. Маршрут обладнано Малими архітектурними формами.

НАУКОВО-ПІЗНАВАЛЬНА СТЕЖКА "ПОГОРІЛЕЦЬ-ШЕШУРСЬКА-МАРІЧЕйкаА"

Довжина - 10850 м. Тривалість Переходу - 4,5 год. Висота над рівнем моря: поч. точки - 950 м, кін. точки - 1510 м.

Науково-пізнавальна стежка (НПС) - одна з найцікавіших не тільки на територіГ Карпатського НПП, але й у всіх Карпатах. Вона охоплює природні комплекси з різноманітними ландшафтами і багатим рослинним покривом лісового і субальпійського поясів. Стежка починається біля контори Високогір¬ного лісництва, проходить по південних схилах Чорногірського хребта і охоплює територію в межах висот 950-1510 м н.р.м. На всій протяжності маршруту можна виділити два основні відрізки: ріка Погорілець - полонина Шешурська з 10 видовими точками (ВТ) та полонина Шешурська - озеро Марічейка (6 ВТ). Загальна довжина маршруту - 10850 м. В геоморфологічному плані стежка розташована в середньогірному сильнорозчленованому районі з реліктами поверхонь вирівнювання на структурах Чорногірської зони та, частково, в середньогірному районі зі слідами давнього зледеніння та реліктами давніх поверхонь вирівнювання на структурах Чорногірської зони. В першому районі переважають схили інтенсивного площинного змиву, а в другому - схили з переважанням льодовиково-денудаційної обробки. Серед дрібних флювіальних, гравітаційних та льодовикових форм в околицях маршруту переважають яри, промивини, осипи, обвали, зсуви, карові вали та озеро, моренні гряди тощо.

Більша частина (7900 м) НПС проходить по долині р. Погорілець, довжина якої 10 км. Вона є притокою р. Чорний Черемош. Цікавим геоморфологічним об'єктом Чорногори є озеро Марічейка, яке знаходиться у великому цирку нівації на південно-східних схилах гори Шурин-Гропа (1772 м) на висоті 1510 м н.р.м. Площа дзеркала вільної води - понад 7 тис. м2. Глибина його не перевищує 0,8 м. Вода в озеро поступає з ба гаточисельних джерел, що виходять біля підніжжя південно-східного схилу. Розташоване серед смерекових лісів." Це одне з найбільших за площею високогірних озер Карпат. На торфовому болоті поблизу озера зростає рідкісний бореальний вид - журавлина дрібноплідна та болотна.

Ця територія знаходиться в умовах помірно-континентального клімату під впливом атлантичних повітряних мас. Гірський рельєф істотно змінює клімат, тому на цій території виділяють три термічні зони: прохолодну (900-1200 м н.р.м), помірно-холодну (1200-1500 м н.р.м.) і холодну (понад 1500 м н.р.м.). В межах Високогірного лісництва, зокрема на території, по якій проходить маршрут, середньорічна температура повітря становить +5.7° С. Середньорічна кількість опадів на території лісництва складає 746 мм.

На прилягаючій до НПС території виділяють два висотні пояси: пояс чистих смерекових лісів, приурочений до помірно-холодної термічної зони, який піднімається до висоти 1500 м н.р.м. та субальпійський пояс, що знаходиться в холодній термічній зоні на висотах до 1800 м н.р.м Лісовий пояс представлений деревостанами смереки та сіровільшанниками, в основному, середньовікової групи. Зарослі вільхи сірої зустрічаються майже на всій протяжності стежки в долині р. Погорілець, переходячи в чисті смерекові насадження по обидвох берегах вверх по схилах долини. Починаючи з висот 1250-1300 м, зарослі вільхи сірої переходять повсюди в чисті смеречини аж до полонини Шешурська. Пануюче поширення в смерекових лісах мають такі види рослин: квасениця, чорниця, шафран Гейфеля, папороть Ліннея та інші. Сіровільхові ліси зустрічаються фрагментарно на високій заплаві р. Погорілець на болотних фунтах. Чагарники практично відсутні. Флористичний світ трав'яного ярусу, внаслідок значної перезволоженості - бідний. На віддалі 7900 м від початку маршруту на висоті 1350 м смерекові ліси переходять у субальпіку, яка характерна для полонини Шешурська. Це - вторинні луки, в більшості порослі щавлем карпатським, звіробоєм плямистим. Рослини, занесені до Червоної книги України представлені арнікою гірською, сольданеллою карпатською, майже всіма видами тирличу.

На другій ділянці стежка пересікає верхню межу лісу (1350 м н.р.м.). Тут в значній мірі вираженийперехід лісового поясу в субальпійський, який займає значну частину Високогірного лісництва. Вище верхньої межі лісу багато рідкісних ендемічних та реліктових видів, значна частина яких належить до альпійського, аркто-альпійського, монтанного, бореального та бореально-

монтанного елементів флори. Це - рододендрон Кочі, сон білий, родіола рожева, дріада восьмиг.елюсткова, наскельниця лежача, первоцвіт дрібний.

Тваринний світ Чорногірського масиву має специфічний комплекс ; оореа л ь н о-та й гов и х і гірських видів хребетних, які не зустрічаються на

прилеглих територіях. Тут можна зустріти аборигена карпатських гір -.ведмедя бурого, який є реліктовим видом. Такими ж видами є саламандра

плямиста та горіхівка. Особливий інтерес представляють ендемічні види>. .-.До них відносяться: глухар карпатський, тритон карпатський, білка

карпатська, дятел білоспинний, полівка снігова. В лісовому поясі

зустрічаються: олень благородний, козуля європейська, кабан дикий, лисиця, .вовк, заєць-русак. В р. Погорілець водяться форель, гольян, голець.

Науково-пізнавальний маршрут промарковано. Формат марки

нормальний, колір марки - горизонтальні смуги білого кольору, в центрі -

червона смуга. Маршрут обладнано малими архітектурними формами.