Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

Меню сайту

З Микуличина до Поляниці Чемигівської 14 км. Від заліз­ничного вокзалу прямуємо по шосе до вузькоколійки, що в'ється долиною Прутця Чемигівського. Стежка позначена біло-зеленою маркіровкою.

Мальовнича долина Прутця дужо часто ламає плани турист­ських подорожей. Стрімкі кам'янисті береги річки, водопади, перекати, невеличкі заплави... Можна годинами вслуховува­тись у симфонію гірської річки, спостерігати, як долає пере­шкоди, мандруючи у верхів'я, форель. Біля впадіння у Прутець потоку Форещанки вузькоколійка переходить на правий бе­рег. Поряд мальовничі перекати з чудовим кам'янистим пляжем.

В долині Прутця починається ще один захоплюючий, але маловідомий маршрут. За кілька кілометрів від села в Пру­тець впадає потік Копчин. Саме він та озеро Громовиця ма­нять і захоплюють любителів мандрівок.

Озерам, як і людям, дають імена. Про них складають ле­генди, пов'язуючи їх з древнім виникненням озер. Кого не манило холодне кипіння води в озері Несамовитому, хто не виглядав лице журливої Марічки в спокійних плесах озера Марічейки, що під Піп Іваном, або не вдивлявся в глибочінь синього неба над Лебединим озером, де, може, ось-ось з'я­виться донька старого Передерейчука, що стала лебедем під час страхітливого двобою з татарами... Ці озера мають давню історію і навряд чи хто знає, коли вони утворились. А озеро Громовиця?

Дощовим було літо 1955 року в Карпатах. Часті грози по­трясали в горах громами. Майстри-трембітарі мали досхочу матеріалу для своїх звучних інструментів. Адже найкращим для трембіт вважається дерево, вражене блискавкою. Під натиском громовиці стрімка скеля над потоком сповзла і пе­рекрила ущелину, по якій протікав Копчин. Так утворилося незвичайної краси озеро Громовиця.

Громада породи, що сповзла з гори внаслідок глибинного розмиву нестійких менілітових сланців, утворила велику греб­лю. Робітники Ділятинського лісокомбінату укріпили греблю бетоном, збудували шлюз.

Мандрівник, що зупиниться біля будиночка лісника на бере­зі озера, зверне увагу, як дбайливо ведуть тут лісове госпо­дарство, дбають про охорону природи навколо озера. А кого не захоплять меблі, створені руками лісника. Півтораметро­вий в діаметрі пень-стіл та видовбані з смерекових стовбурів оригінальні стільці стали б окрасою будь-якої виставки народ­ного мистецтва. Скільки потрібно смаку та природженого почуття прекрасного, щоб так вдало впорати місце для аль­танки посеред озера на стрімкій гряді, до якої ведо лише одна стежка.

На Громовиці у кожній дрібниці відчувається дбайливість, любов людини до природи, бажання зберегти й примножити красу цього мальовничого куточка. І не дивно, що тут, чи не в єдиному місці у Карпатах, не зустрінете не стовбурах жод­ного напису бездумних туристів-графоманів, жодного зруба­ного живого деревця, ще не фіксували лісники в цих краях і випадків браконьєрства.

Вздовж вузькоколійки дорога веде до гостинних жителів Поляниці Чемигівської, а потім на вершину Космацька Лиси­на. Якщо вузькоколійкою під'їхати до її підніжжя, того ж дня можна повернутись в Микуличин. Маршрут від Поляниці Че­мигівської на Космацьку Лисину веде долиною Прутця до по­току Збанулець і далі стежкою до полонини Мунчелик. З сідловини між горами Ледескул і Лисина звертаємо на пів­день. Ще півгодини ходу — і ми на вершині. Весь шлях — від повороту в долині Прутця до вершини — 3,5 км.

З Космацької Лисини відкриваються чудові краєвиди Кар­пат. На південь — мальовничий Чорногірський хребет з верши­нами Петрос, Говерла, Піп Іван. В хорошу погоду лівіше видно хребет Чивчин. Ближні вершини Запрутських Горган вкриті кам'яними розсипами-греготами. Ліворуч від долини Прутця Чемигівського — вершини Синячка, Явірник, Хом'як, Синяк, Довбушанка. В ясну погоду видно і рівнинне Прикар­паття: на півночі — Івано-Франківськ, на північному сході — Коломию, на сході — Снятин і в улоговині одне з найбільших гуцульських сіл — Космач.

Головна 1 2  3  4  5  6 7 8 9 10