Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

Меню сайту

ОЗДОБЛЕННЯ ВИРОБІВ

При підготовці виробів до оздоблення їх поверхню шліфують, очищають від ворсу й пилу.

Різьблення з переважно плоскою поверхнею (геометричну, контурну) шліфують за допомогою колодки, яка має вигляд бруска розміром 150X80X10 мм з закругленими кутами і гранями.; На нижню грань бруска наклеюють сукно або фетр. Колодку обгортають шліфувальною шкуркою зернистістю 5, 6 і шліфують вздовж волокон деревини.Геометричне різьблення з переважанням гострих ребер шліфують також колодкою, але дуже обережно, намагаючись не закруглювати грані. Вироби із закругленою і кудринською різьбою шліфують дрібнозернистою шкуркою вручну,Цпри цьому контури трохи пом'якшують. Рельєфне різьблення та-. кож шліфують дрібнозернистою шкуркою, кожний елемент окремо з урахуванням напрямку волокон і кривизни рельєфу. Вироби з м'яких порід деревини та невеликі за розміром шліфують дрібнозернистою шкуркою. Після шліфування із заглиблень за допомогою жорсткої щітки видаляють пил і ворс. "Для цього поверхню виробу зволожують    3— 5 %-ним розчином столярного клею або ПВА, протираючи її-вологим тампоном вздовж волокон. Вироби сушать протягом 2—3 год і видаляють ворс відпрацьованою дрібнозернистою шкуркою легкими рухами вздовж волокон. Цю операцію повторюють двічі$ Після видалення ворсу поверхню знову очищають від пилу.

Щоб змінити колір деревини або надати рівномірного забарвлення, використовують водорозчинні барвники для дерева № 1— 16. Розчин 1,5—2 %-ної концентрації наносять на поверхню пензлем так, щоб барвник проник у всі заглиблення. Через 1 хв після нанесення лишок барвника вибирають вогким тампоном.  Торцеві зрізи деревини швидко вбирають воду і тон пофарбування може вийти нерівномірним. Тому попередньо слід трохи зволожити поверхню різьби чистою теплою водою.

При тонуванні великих предметів межа тонування має проходити по ребру. Оскільки водний розчин швидко підсихає, то на початку і кінцях тонування може утворитися видима різниця у кольорі.

На вертикальній поверхні тонуючий розчин наносять знизу так, щоб утворювані потоки стікали по вже тонованій вологій поверхні.

Різьблені вироби можна тонувати з фарборозпилювачів при режимах, які застосовуються, звичайно, для фарбування  меблів.  Після висихання тоновану поверхню протирають  шорсткою тканиною типу мішковини або відпрацьованою дрібнозернистою шкуркою обережно вздовж волокон деревини, щоб пригладити ворс і зняти лишки барвника, який вуалює текстуру деревини. Ш Іноді при оздобленні виробів з геометричним різьбленням плоску поверхню фарбують у світліший тон, ніж тон заглиблень. В цьому випадку'затон ований шар деревини шліфують за допомогою колодки з дрібнозернистою шкуркою,

При нанесенні оздоблювального покриття застосовують різні матеріали залежно від призначення виробу і виду різьби. Традиційним видом оздоблення є воскова мастика. Вона І рекомендується для виробів великих розмірів (стінових панелей, рам, скульптури) з глибокою рельєфною різьбою, виконаною на дубі.

Для приготування мастики використовують бджолиний віск або  його замінник — церезин марки 67 (ГОСТ 2488—79). Після розтоплення воску або церезину на водяній бані додають розчинник (скипидар) у масовому співвідношенні 1:2.

Гарячу мастику (50— 60 °С) наносять на поверхню різьби щіткою, добре розрівнюють і знімають зайву. Після витримки покриття протягом 1,5—2 год поверхню натирають до блиску м'якою щіткою або сукном. Через добу операцію повторюють.Воскові мастики добре за повнюють пори деревини, надаючи поверхні м'якого шовковистого блиску. Для

захисту від атмосферного вливу на покриття наносять тонкий шар спиртового (шелакового) лаку. Нітролаки для цього не використовують. Традиційне оздоблення шелаковою політурою, що застосовується   в   практиці народних промислів, поступилося оздобленню нітроцелюлозними препаратами.

Нітроцелюлозним лаком з наступним поліруванням нітрополітурою оздоблюють дрібні сувенірні вироби, прикрашені геометричною, контурною 4 і кудринською різьбою. Особливо гарні після такого оздоблення ви- . роби, прикрашені кудринською різьбою, де матовий фон контрастує з блискучою полірованою поверхнею різьби. Ц Нітролак НЦ-218 наносять на поверхню марлевим тампоном тонким шаром вздовж волокон деревини так, щоб він не потрапив на фон кудринської різьби або в заглиблення геометричної.

Після висихання перший шар лаку злегка шліфують відпрацьованою дрібнозернистою шкуркою і наносять друге покриття. Після цього вироби витримують протягом 1—2 діб, знову І злегка шліфують поверхню, зачищають від пилу й полірують.

Перше полірування виконують з допомогою суміші нітролаку з політурою .НЦ-314  у співвідношенні 1:1. Петлеподібними рухами тампоном полірують поверхню доти, поки не з'явиться рівномірний блиск. Пористу деревину полірують з порошком пемзи, яким трохи присипають поверхню через тришаровий марлевий шар. Щоб тампон не прилипав, на

поверхню наносять кілька крапель вазелінового масла. Через добу покриття злегка шліфують і знову полірують політурою НЦ-314 до одержання гарного блиску. Вироби витримують протягом трьох діб. Після цього на поверхні проступає масло і вона мутнішає. Для третього, заключного полірування використовують політуру, розбавлену спиртом до 8— 10 %-ної концентрації. При третьому поліруванні знімають сліди масла. Поверхня набуває дзеркального блиску.При поліруванні необхідно наносити шари однакової товщини плавними рухами і не допускати зупинки або відриву тампона, а також сильного на нього натиску. Інакше може статися часткове розчинення нанесеного шару, прилипання тампону і псування покриття. під час полірування необхідно ретельно дотримувати правил техніки безпеки при роботі з лаками і застосовувати захисні засоби (перчатки, пасти для захисту рук тощо). У приміщенні-має бути влаштована загальна вентиляція. Стілець з накладним різьбленням:

а — до і після реставрації; б — етапи відновлення різьбленої ніжки, а на робочому місці місцеве відсмоктування повітря.

РЕСТАВРАЦІЯ ВИРОБІВ

Реставрація цінних художніх виробів, прикрашених різьбленням — складна й відповідальна робота. Основними пошкодженнями є

відколки, тріщини. Відколки зарівнюють, приклеюючи на попередньо ви-рівнену поверхню шматочки деревини тієї ж породи і з таким же напрямком волокон, яким потім надають потрібну форму. Тріщини, вириви, вм'ятини зарівнюють шпаклівкою або вставками з дере-I вини цієї ж породи. Втрачені  елементи відновлюють. Найпростіший спосіб відновлення втрат — накладне різьблення, наприклад, на спинці стільця. Спочатку ретельно вимірюють і прорисовують існуючий елемент, аналогічний або симетричний втраченому. Потім роблять шаблон, повторюючи контур різьби в плані. Можна також виліпити рельєф з пластиліну. І Заготовку роблять із доброякісної без сучків деревини (в даному випадку з липи) вологістю не більше 8 %, розміром дещо більшим за розмір деталі. Вона повинна бути добре вистругана, обпиляна по контуру з невеликим припуском. Столярним або гумовим клеєм приклеюють її до рівної підкладиної дошки або щита, прокладаючи тонкий папір, і переводять на заготовку рисунок різьби. Надрізають і  підрізають контури пелюстків напівкруглими стамесками, потім проробляють рельєф (спочатку грубо, потім тонко) і зачищають його шліфувальною шкуркою. Готове різьблення знімають і очищають від паперу, потім оздоблюють і наклеюють на поверхню спинки стільця. При відновленні об'ємних різьблених елементів або деталей, наприклад різьбленої ніжки шаблон заготовки може бути з одного або кількох склеюваних деталей (у даному випадку з двох). Шаблон з тонкої фанери або з щільного картону може мати припуск на кінцеву обробку деталі. Його накладають на підготовлений брусок і окреслюють. Заготовку обпилюють пилкою. Після цього різьбярським інструментом (стамесками, ножами, рашпилями) доводять заготовку до потрібної форми, постійно контролюючи! розміри за оригіналом. Коли потрібна форма одержана, приєднують раніше вирізану деталь, яка разом утворює консоль. її можна просто наклеїти на гладенький зріз або ще й посилити шкантами.  

ВИДИ МОЗАЇКИ

Мозаїка — це орнаментальне або сюжетне зображення, виконане з однорідних або різних за матеріалом частин (каміння, скло, керамічна плитка, дерево).

Мозаїка є одним із видів монументально-декоративного мистецтва і застосовується для оздоблення і прикрашування інтер'єрів громадських будинків, монументальних споруд. Залежно від використовуваних матеріалів, технічних прийомів виконання і художніх особливостей, мозаїка має кілька різновидів, серед них особливе місце займає мозаїка по дереву. Найбільш відомі види мозаїки по дереву такі: інкрустація, інтарсія, блочна мозаїка.

ІНКРУСТАЦІЯ

Інкрустація — це прикрашання виробу врізаними в його поверхню пластинками з металу, слонової кістки, перламутру та інших матеріалів. При цьому врізки знаходяться на одному рівні з оздоблюваною поверхнею і відрізняються від неї кольором або матеріалом.Відомі два способи виконання інкрустації. Якщо вставка великого розміру і нескладної форми, то спочатку вирізають її. Потім вставку накладають на підготовлену площину виробу і по контуру проводять гострим предметом. По одержаному рисунку роблять виїмку (гніздо), в яку вкладають вставку. При складному ажурному орнаменті  застосовують інший спосіб. Спочатку на підготовлену поверхню наносять рисунок вставки, по його контуру роблять неглибокий розріз (щоб не було відколів деревини) і вибирають стамескою виїмку з трохи скошеними рівними краями. Після цього відповідно до виїмки підгонять вставки. На зворотному боці вставки і на дні виїмки роблять насічки для кращого з'єднання. Вставки закріплюють у виїмках клеєм або мастикою, після чого поверхню вирівнюють. Прикраси з кістки являли собою геометричні або рослинні орнаменти, а також вставки у  вигляді фігурок людей і тварин. З давніх часів відомий спосіб імітації інкрустації по дереву за допомогою кольорі рових паст, якими заповнювали заглибини у деревині. Пасти, виготовлені з кольорових пігментів, змішаних з клеєм, імітували слонову кістку, чорне дерево, а також малахіт, бірюзу та інші камені. У XVI столітті майстри Італії, Франції, Голландії та інших країн прикрашали інкрустацією меблі .