Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

Меню сайту

ВІКНА

Істотною відмінністю сучасних вікон від вікон старих будинків є значне збільшен-няїх розмірів, що сприяє кращому освітленню приміщень.У зв'язку з4збільщенням розмірів вікон змінювалася і кількість переплетень та розмір стекол, особливо в західних районах України (Закарпатська, Івано-Франківська,   Чернівецька   області). Застосування - кватирок (що рідко робилось у минулому) " значно поліпшило санітарно-гігієнічні умови сільського житла. Характерною особливістю сільських будівель є обладнання вікон ставнями (рис. 89, 90)1 Двостулкові;ставні легкі, менше деформуються. Ставні фільончастого типу виготовляють з соснових або ялинових дощок товщиною 40 мм.

У зв'язку з влаштуванням подвійних зимових рам ставні поступово втрачають своє практичне значення і перетворюються на елемент декоративних прикрас фасадів будинків. Одним! з конструктивних завдань при вирішенні вікна є захист щілин на стику між обв'язкою вікна і стіною від продування і потрапляння вологи. Для того, щоб закрити їх, по периметру вікна набивають дошки. Наличник особливо розширився у верхній частині вікна. Крім цього, там  для кращого відведення дощової води влаштовують ще й невеликий карниз. У верхній частині вікна поступово з'явилися додаткові елементи, які створюють профіль    цього     карнизу, збільшуються його виноси.Ширшою роблять всю верхню горизонтальну  частину наличника,   яка   поступово перетворюється в підкарниз-

ну дошку. В результаті цього змінюються   пропорції   обрамлення   вікна.   Віконний проріз здається більшим і тому його значення як архітектурного елемента у вирішенні фасадів зростає. Архітектурно-художнє  вирішення вікна, особливо його верхньої частини, набирає особливого значення.Основним      прийомом оздоблення верхньої частини вікна є пластична обробка і прорізна різьба за сучасними мотивами ). Матеріалом для такої різьби є соснові та ялинові дошки товщиною 25 мм (шалівка). Накладні елементи виконують з тонших дощок. З Іноді архітектурне оздоблення вікон поєднується з кольоровим. Для вирішення ставень навпаки: частіше застосовують колір і значно рідше — пластичну   обробку. У деяких випадках увага народних умільців звертається і на нижню частину вікна та оздоблення його бічних частин .

ЛИШТВА ПІД ДАХОМ

Будинок стає значно наряднішим, якщо нижнє ребчро лиштви карнизу під звисом даху оздобити орнаментальною різьбою. Кінці балок для стелі виходять за площину стіни при-

близно на 300 мм. Нижні боки цих виступів стесують до кінців, залишаючи їх товщину 80—100 мм. Якщо під ці виступи знизу підбити шалівку (дошку товщиною 25 мм), то разом з виступом на його кінці вона становитиме 100—120 мм. Щільно до площини стіни підбивають іншу шалівку. Збоку на виступи балок під дахом набивають шалівку (лиштва) шириною 200 мм. її нижній край виступає'з-під нижньої шалівки на 80—100 мм. Цю вільну частину лиштви шириною 80—100 мм і можна оздобити орнаментальною контурною різьбою. Перед набиванням всі шалівки з одного боку обробляють рубанком або на верстаку. Потім рисунок орнаменту переносять на шаблон з картону або тонкої фанери шириною 80— 100 мм. Шаблон прикладають до одного з країв шалівки, олівцем переносять орнамент на шалівку. По одержаному контуру край лиштви обрізають і одержують бажаний орнаменту. Прямолінійні елементи можна вирізати дрібнозубчастою пилкоюіг Для випилювання дугоподібних елементів використовують спеціальну дрібнозубчасту пилку, полотно якої під кінець звужується до 10 мм і більше. В ній роблять велику розводку Пилка робить широкий проріз і може прорізати дути малого радіуса, особливо своєю вузькою кінцевою частиною. Отвори різних діаметрів просвердлюють свердлами. Після закінчення випилювання лиштву обробляють шкуркою і набивають на постійне місце (рИС.й 106—107). На верхню частину основної лиштви можна набити вузеньку лиштву шириною 60—80 мм, нижні краї якої профілюють кальовкою або вирізають орнамент, дрібніший основного. Це значно доповнює основний  мотив  орнаменту. Кутові закінчення лиштви можна збивати під прямим кутом. Але орнамент набуває красивішої форми, якщо тут набити спеціальні вертикальні наріжники. Один наріжник складається з двох дощечок довжиною 320 мм. Одна з них шириною 200 мм, друга — 180 мм. Збивають їх цвяхами під прямим кутом по пунктирній лінії, як показано на рисунках. Перед збиванням на дошках випилюють орнамент, який за своїм мотивом відповідає орнаменту на лиштві. Наріжники  можна  набивати  на лиштву або на карниз, а лиштву набити впритул до наріжника. Щоб лиштва і наріжники не чорніли від непогоди і не псувалися, їх вкривають лаком, оліфою. Прикрасити карниз під дахом можна і орнаментальною наскрізною різьбою на дощечках розміром 320 X X 200 і 360 X 200, вертикально і щільно набитих на лиштву цього карнизу. Дощечки з сухої соснової або ялинової шалівки шириною 200 мм попередньо обробляють з одного боку і по ребрах рубанком або на верстаку. Всі орнаменти, наведені на рисунках, поділяються на три групи залежно від довжини 360, 320 і 280 мм. Дощечки довжиною 360 і 320 мм призначені для набивання лиштви будинку, а дощечки 280 X 180 мм — для лиштви на веранді або ґанку. Кожний з орнаментів, розроблений для лиштви будинку, можна трохи зменшити і використати для лиштви на веранді або ґанку. В окремих випадках вони можуть бути однаковими. На рисунках дощечок та наріжників у верхній частині привертає увагу вузький поперечний орнамент. Це вузька лиштва шириною 60—70 мм, низ якої оздоблений орнаментом. Таку вузьку лиштву набивають горизонтально на вертикальні дощечки у їх завершальній частині.  Мотиви орнаментів наріжників  відповідають певним ментам на вертикальних дощечках. Матеріал для наріжників беруть такий самий, як і для дощечок. Розміри наріжників теж відповідають розмірам певних груп вертикальних дощечок. Так, для дощечок довжиною 360 мм — наріжники 520 мм; 320 мм — 480 мм; 280мм — 420 мм. Один наріжник складається з двох дощечок, одна шириною 200 мм, друга— 180.1 Збивають їх цвяхами під прямим кутом (показано пунктиром), її Наріжник вертикально набивають на кут лиштви карнизу. До нього в два боки щільно набивають на лиштву вертикальні дощечки обрізаними кінцями вниз. По верхній частині дощечок І і наріжників, під самим звисом даху горизонтально набивають вузьку лиштву з орнаментом обрізаним кінцем вниз.

ГАЛЕРЕЇ, ВЕРАНДИ ТА ҐАНКИ

 Характерною особливістю будівель ряду районів України є влаштування звисів даху: з боку головного фасаду (піддашок) або з торцевої частини будинку (причілок). Розвинені звиси створюються на консолях або стовпчиках і називаються галерейками. Спільним для всіх районів України є побудова галерей з південного фасаду, куди орієнтований і основний фасад будинку. Відрізняються галереї величиною виносу (глибиною). У західних районах глибина виносу становить 1,2— 1,6 м, а в східних — 0,9— 1,1 м. Галереї мають господарське призначення, вони захищаютьС приміщення від спеки. Пізніше галереї почали перетворювати у веранди 1,2—1,4 і до 2 м. В галереях найбільший художній інтерес привертають балки та кронштейни, на які спирається звис покрівлі, та стовпчики, які їх підтримують.  Балки та кронштейни оздоблюють контурною]; та глухою різьбою, нашивають лиштву з різьбою по нижньому краю. Стовпчики теж оздоблюють контурною різьбою .У західних районах України архітектурні. елементи галерейок піддають пластичній обробці і декоративній різьбі, що значно підвищує художню виразність житла . Характерною особливістю галерейок в Карпатах є побудова загорожі з горизонтальних брусів, конструктивно пов'язаних рубленою ріною, або з вертикально кабитих дощок, які завершується поручнем . У східній частині України веранди переважно прибудовані до будинку, 1 а в західних — вбудовані. При вході в будинок йа першому поверсі будують ґанок, а над ним розміщують веранду, з'єднану з приміщенням мансардного типу. Веранди бувають відкриті і засклені (закриті). Оскління веранди роблять із дрібних стекол, що і зумовлює вирішення переплетів, ажурний рисунок яких стає основним засобом оздоблення веранди. Накладні елементи складної форми надають перепле там орнаментальний характер. Легка ажурна в'язь переплетів, які створюють контраст на фоні стіни, роблять веранду основним архітектурним елементом у вирішенні сучасного жилого будинку. Побудова ґанків — невеликого навісу над входом у будинок, що підтримується.

ФРОНТОНИ

При побудові будинку торцьовим фасадом в бік вулиці фронтон служить провідним мотивом архітектурного вирішення житла. Фронтони двоскатних покрівель південно-західних районів  України  робились 120. Декоративне оздоблення фронтонів (30—60 рр.) в народних традиціях Одеської, Миколаївської, Закарпатської та Івано-Франківської областей переважно з деревини, на півдні — з каміння, І глини, цегли, рідше — з дерева або комбінації цих метаріалів. Найчастіше фронтони мають каркасну конструкцію, при якій площина фронтон а зашивається дошками (шалівкою) і є одним з основних засобів архітектурного вирішення фронтону. Так, суцільна або часткова обшивка фронтону поєднується з звичайною вертикальною обшивкою у нижній частині . Площину фронтону іноді прикрашають фігурною різьбою і накладними декоративними елементами. Нижня частина фронтону» звичайно, буває глухою, а верхня — з слуховим вікном. Декоративним оздобленням фронтонів чотирискатних криш є рисунок обшивки, різьба окремих деталей, їх пофарбування, а також форма і розміщення окремих отворів. БВ мансардних будинках основна увага звернута на візерунок переплетінь віконних прорізів та їх пофарбування.