Відпочинкова садиба "Ґруник"                                       Котедж "Карпатська тиша"

Меню сайту

ПРИЙОМИ РОБОТИ

Виточуванням можна одержати не лише циліндричну та багатопрофільну поверхні, але і кулясту, хвилеподібну, звивисту, плоско-рельєфну, прямокутну, овальну та інші. Послідовність операцій при виточуванні завжди однакова, змінюються лише інструмент, пристрої та прийоми. Основними операціями є: встановлення заготовки в патроні або в центрах, надання підручнику необхідного положення, циліндровка (чорнове обточування), розмічувальне проточування, чистове обточування - та підрізання торців, закруглення торців, відрізання припуску при цьому необхідно дотримувати таких правил: положення підручника та прийоми роботи визначаються формою і напрямком волокон деревини;

при виготовленні деталей діаметром до 100 мм з поздовжнім напрямом волокон підручник треба розміщувати трохи вище осьової лінії центрів; при виточуванні дископодібних деталей підручник встановлюють нижче осьової лінії. У разі закріплення {заготовки у тризубець, його знімають і набивають заготовку на жорсткій основі. Правильність і надійність кріплення заготовки слід перевірити через кілька хвилин після початку роботи, зупинивши верстат та перевіривши фіксацію заготовки. Велике значення має також правильне положення інструмента. Токарну стамеску тримають двома руками: правою за рукоятку, лівою — за стержень. Права рука при цьому врівноважує різальну силу, а ліва притискає інструмент до підручника та здійснює поздовжню подачу. Однією з простих операцій є виточування циліндричних форм. Заготовку закріплюють у патроні-тризубці. Не-закріплений торець підтискують конусом пінолі задньої бабки. Потім встановлюють підручник так, щоб він наблизився до 4 мм від поверхні обробки, вище лінії центрів. Спочатку відбувається обдирання заготовки напівкруглою     стамескою, причому не центральною частиною, а під кутом 15 до осі обертання заготовки у бік подачі, "тобто частиною інструменту, яка відстоїть на третину його ребра. Не слід знімати стружку ТОВЩИНОЮ більше 2 мм. Зусилля руки, яка утримує зверху інструмент, а також подача, повинні бути постійними. Необхідно також стежити, щоб заготовка не вирвалася. Під час перших проходів прямолінійність поверхні перевіряють столярним кутником, далі контроль здійснюють кронциркулем. Знімаючи стружку на останніх проходах, слідкують за плавним проходженням інструменту по поверхні заготовки. Товщина стружки останнього проходу напівкруглої стамески не повинна перевищувати 1 мм. Після цього плоскою стамескою проводять чистову обробку. Для цього рекомендується мейсель шириною до 25 мм. Підручник переставляють ближче до заготовки. Інструмент тримають так, щоб тупий кут стамески був зверху, а гострий — внизу. Інакше стамеска буде вібрувати, задираючи волокна. Після чистової обробки підрізають торці (спочатку правий), поки діаметр стержня буде дорівнювати 13 мм. Під час підрізання лівого торця, інструмент правою рукою притискують до підручника, а лівою спрямовують. Щоб уникнути зайвих відходів при відрізанні краще користуватися вузькою стамескою-штихелем.Конус виточити складніше ніж циліндр. Підручник встановлюють під кутом до осі, паралельно до твірної майбутнього конуса. Болванки попередньо обробляють сокирою. Заготовку закріплюють вершиною до затискного патрону. Виточування конусних форм повинно бути плавним, без ривків з рівномірним зусиллям натиску та подачею. Обмірювати заготовки зі треба  частіше, ніж при виточуванні циліндра, а при чистовій обробці особливо часто частину, ближчу до вершини конуса. Прямолінійна нарізка являє собою поєднання циліндра і конуса. Тут застосовують контрольні шаблони. При виточуванні деталей з однаковими нарізними формами роблять шаблон лише : на одну ділянку. Якщо ділянок кілька,  то потрібно стільки й шаблонів. Шаблони застосовують лише при чистовому виточувані. їх виготовляють з тонкої фанери або міцного картону, а для особливо складних робіт — з оцинкованого заліза. При прямолінійному нарізанні спочатку відмічають відстань та визначають крайній торець, а потім розмічають деталі відповідно до креслень. Одночасно виготовляють необхідну кількість шаблонів. Виточують так: плоскою стамескою роблять проточування, виконуючи трикутні вирізи. Зайвий матеріал можна зняти більшою стамескою, потім  здійснюють контроль шаблоном і при необхідності підрізають грані бічних поверхонь. Після проточування всієї поверхні обрізають торці згідно з кресленнями.

Для виточування гал-телі — двох дисків, з'єднаних криволінійною поверхнею певного радіуса, спочатку виточують циліндричну поверхню . Потім роблять диск, закруглюють та виконують центральну частину галтелі — півкруг таким способом: відмічають олівцем центр диска, а по лінії розмітки спочатку вправо, а потім вліво напівкруглою стамескою роблять закруглення, після чого переставляють підручник під кутом до осі виробу і плоскою стамескою обточують спочатку одну, а потім й другу половину вадика. Для цього підручник переставляють в той бік, який проточують. Періодично контролюють за шаблоном. Проточують стамескою зверху вниз, не відриваючи інструмент від гребеня підручника. Закінчують виточування галтельної деталі підрізанням торців. Деталі, що містять конус, розпочинають обточувати з конуса, а потім уже по різмітці виточують кожну частину, переставляючи підручник та замінюючи інструмент, а також контролюючи розміри шаблонами. Якщо в деталях, які проточуються на конус, поверхня складного профілю має гострі ребра (як при виточуванні галтелів з сферичною виїмкою), то спочатку нарізають виїмки За допомогою гачків. Завершують виготовлення деталі підрізанням торців. При виточуванні кулястих форм поєднують прийоми вже описані. Попередньо заготовку роблять циліндричною, а потім напівкруглою стамескою, надають їй форми з припуском на обробку. Контролюють кронциркулем. Чистову обробку проводять плоскою стамескою, а контроль — шаблоном з оцинкованого заліза (пластинка з вирізаною півкулею, дещо більшого розміру ніж задана). Приклавши шаблон до кулі, зточують ті місця, де шаблон дотикається до деревини заготовки. Знявши заготовку з кулею з верстата, зрізають зайву деревину на шийках і зачищають місця зрізу, а потім шліфують кулю скляною шкуркою.